Усе тривало шість місяців. На мені випробовували новий препарат інсуліну.
Щоб взяти участь у клінічному дослідженні, я підписала інформовану згоду пацієнта. Мене обстежили, зважили, зробили аналізи — все безплатно.
До речі, діабетики витрачають немалі суми на голки до шприц-ручок з інсуліном, тест-смужки до глюкометра.
На час випробувань мені щомісяця видавали їх безплатно. Глюкометром теж забезпечили. Отож, із охочих сформували дві групи добровольців, які не були знайомі та не перетинались між собою. Пацієнти потрапляли у ці групи шляхом відбору.
Одній групі видавали новий препарат інсуліну, який саме випробовували, іншій — вже зареєстрований інсулін, що є аналогом людського.
Після відбору я опинилася у другій групі. Згідно з рекомендаціями я вводила препарат, ходила на обстеження, ретельно проводила самоконтроль, нотуючи все у щоденник. Почувалася доволі добре, рівень глюкози у крові поступово стабілізувався.
ПІДСУМКИ МОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ
Через півроку експерименту я повернулася до препарату, що вводила до початку досліджень. Та ендокринолог зазначив: той інсулін, який мені видавали під час випробовувань, підходить краще. Тож тепер прописує саме його.
Я цілком задоволена експериментом, утім не завжди такий досвід може бути позитивним. Буває, що в пацієнтів виникають побічні реакції, алергія та інші неприємні симптоми.
Хоча учасників для клінічних досліджень ретельно відбирають. “Кожен претендент має пройти медобстеження і підготовку в клінічному центрі”, — каже Сергій Громов, менеджер Порталу CRUPP (Clinical Research Professional Portal).
Клінічні дослідження можуть проводити як у державних, так і в приватних медичних установах. За законом, для цього необхідна низка документів, зокрема, наказ МОЗ України та погоджена думка етичної комісії при лікувальному закладі. Перш ніж ставати учасником такого експерименту, варто перевірити, чи клінічні випробування є у переліку, який оприлюднює МОЗ.
ЧИ ПЛАТЯТЬ ЗА УЧАСТЬ У ДОСЛІДЖЕННЯХ?
Багато людей думає, що платять. Однак грошова винагорода передбачена не завжди.
“Є чотири фази випробувань, — каже Сергій Громов. — Під час першої, в якій беруть участь зазвичай лише здорові добровольці, вивчають ризики завдання шкоди здоров’ю при прийомі пробних доз засобу. Тобто ще не йдеться про лікування. За цей ризик добровольцям спонсори випробувань (фармкомпанії) платять — до кількох тисяч доларів.
Ті ж, хто бере участь в інших фазах випробувань, не отримують за це гроші, але безплатно проходять сучасні медобстеження та можуть лікуватися препаратами майбутнього”.
Звісно, добровольці ризикують — адже будь-які ліки, навіть перевірені десятиліттями, можуть спричиняти побічні реакції. Зрештою, виявити їх — одна з цілей дослідження.
“Додам, що згідно з вимогами протоколу випробування дослідник має забезпечувати максимальний захист прав, здоров’я та життя пацієнтів-добровольців, — каже Сергій Громов. — Пацієнт має право вийти з клінічного дослідження у будь-який час, починаючи з моменту підписання інформованої згоди”.
До слова, нині в Україні триває трохи більше як 450 активних клінічних випробувань. Тоді як у Польщі, до порівняння, понад 1400, у Франції — приблизно 4800.
Олена АРТИМЕНКО
Радимо до вашої уваги текст про те, чому українські підлітки вживають алкоголь.
