Дифтерію виявили на Львівщині в одному з будинків-інтернатів — занедужали п’ятеро дорослих і двоє дітей. Навесні ж хворобу діагностували в таборі для внутрішньо переміщених осіб на Тернопільщині. Епідеміологи остерігаються повторення ситуації 1990-х років, коли в Україні дифтерія забрала життя приблизно 700 людей. Ще 20 тисяч українців хворобу подолали, але здоров’я втратили назавжди.
— Як люди заражаються дифтерією?
— Збудник дифтерії — коринебактерія — присутня у довкіллі постійно, — каже Любомира Бойко, лікарка-епідеміологиня ДУ “Львівський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України”. — Вона дуже стійка: зберігається активною до двох тижнів на предметах побуту, м’яких іграшках тощо. А, наприклад, у пилюці — до двох місяців.
Інфекція поширюється повітряно-крапельним шляхом. Заразитися можна, навіть проїхавшись з інфікованим в одному транспорті. Чи скориставшись одним посудом. Доволі поширений шлях передачі — від бактеріоносіїв. Вони не відчувають симптомів дифтерії (або ті незначні), проте здатні заражати інших.
— Чи правда, що дифтерія на початку захворювання може “імітувати” й інші інфекційні хвороби?
— Так. Розповім таку історію. Цьогоріч до сімейного лікаря зі скаргами на біль у горлі, утруднене дихання, підвищену температуру звернувся 20-річний львів’янин. У нього запідозрили інфекційний мононуклеоз і госпіталізували. В інфекційній лікарні взяли мазок з горла й виявили коринебактерії. На щастя, дифтерію діагностували вчасно, було проведено ефективне лікування, і хворий одужав.
— Крім типової форми недуги (з характерним сірим нальотом на мигдаликах, набряками горла), доволі часто є стерті форми дифтерії, що зовні можуть нагадувати ангіну: невисока, до 38 градусів, температура тіла, біль у м’язах, біль голови й відносно несильний біль у горлі, — додає Михайло Андрейчин, доктор медичних наук, лікар-інфекціоніст. — Лише вчасно виконана лабораторна діагностика дозволяє точно встановити діагноз.
Якщо ж цього не зробити, агресивний токсин збудника дифтерії може завдати непоправної шкоди організму. Хворий може вмерти від задухи, спричиненої набряком дихальних шляхів, від інфекційного запалення серця, від неврологічних ускладнень (зокрема, паралічу), інфекційно-токсичного шоку. Деяких пацієнтів, що мали важкий перебіг дифтерії й вижили, вона уражала навіть через рік — не витримувало серце.
— Чи є спосіб захиститися від зараження?
● Л. Бойко:
— Єдиний надійний спосіб — вакцинація. В Україні планово щеплять проти дифтерії дорослих і дітей. Останніх — у 2, 4 та 6 місяців. Потім — у 18 місяців та у шість років. Пізніше ж — у шістнадцять, далі — кожне десятиліття.
Це особливо актуально у воєнний час, коли міграція і тісний контакт багатьох людей (у поїздах, притулках для біженців), на жаль, сприяє поширенню інфекцій, особливо тих, що передаються повітряно-крапельним шляхом.
— Як правильно діяти людині, яка виявила у себе перші симптоми, що нагадують дифтерію?
— Потрібно негайно звернутися до сімейного лікаря. У ситуації з дифтерією кожна година — на вагу золота, адже без відповідної терапії хвороба може швидко прогресувати.
