● Пацієнтка: Василина Приступа
● Вік: 8 років
● Зріст: 126 см
● Вага: 19 кг
● Скарги: періодичне блювання, кашель, збільшений живіт
Час від часу дитину нудило, болів живіт, вона кашляла. Стривожена мати регулярно зверталася до медиків. Дочці ставили різні діагнози, призначали лікування. Василинці ставало краще, але згодом неприємні симптоми повертались.
ЕТАП 1: З ЧОГО ВСЕ ПОЧАЛОСЬ
“Василинка — наша третя дитина. Вона росла жвавою, відвідувала старшу групу дитячого садочка, займалася танцями. Коли в п’ять років у доньки став пропадати апетит, ми спершу не надали цьому значення. У старшої дитини теж таке було і згодом минулось, — розповідає 39-річна Надія Приступа, мама пацієнтки, жителька Буська, що на Львівщині. — Але у Василини додалося блювання, правда, бувало воно рідко й швидко минало. Ми думали, що, може, щось не те з’їла. А тут ще став надокучати кашель, який не вдавалось вилікувати”.
Пані Надія запідозрила гельмінтоз і звернулась до лікарів. У дитини взяли кров на загальний аналіз. Все було в нормі, хіба що виявили лямблії. Василина пройшла лікування, апетит трохи поліпшився, як і загальний стан. Але ненадовго.
ЕТАП 2: ПЕРШИЙ ДІАГНОЗ
“Вдень Василинка була активною, а ввечері могла блювати, таке бувало раз на тиждень або й раз на місяць, — розповідає далі Надія Приступа. — При тім скаржилася на біль у животику”.
Жінка знову звернулась до лікарів. Педіатриня сказала, що проблема в гастриті, й порадила змінити харчування, вилучити з раціону жирне й смажене, снеки. “Я стала готувати лише дієтичні страви: овочеві супи, нежирне м’ясо. На якийсь час симптоми зникли, здавалось, що проблему подолано”, — згадує співрозмовниця.
Та згодом дитина знову стала скаржитись на погане самопочуття, частіше кашляла. І мати вкотре повела її до лікарів. “Василині провели УЗД внутрішніх органів, щоб виключити, зокрема, проблему з підшлунковою залозою, — каже пані Надія. — Все було в нормі”. Та стурбовану матір це не заспокоїло, і вона повезла доньку до Львова.
“Чарівної таблетки я вам не дам”, — заявила гастроентерологиня й порадила перевести дитину на здорове харчування. “Я детально розказала про раціон Василини, та лікарка не повірила і призначила ліки проти гастриту”, — розповідає співрозмовниця. Після лікування дитині краще не стало.
ЕТАП 3: У ПОШУКАХ ІСТИНИ
Так тривало три роки. Лікування не давало жодних результатів. А торік пані Надія зауважила, що час від часу в доньки збільшується в об’ємі живіт (як при здутті). “Коли вона лягала на спинку, в ділянці пупка з’являлась нерівність — наче горбик”, — розказує мати.
Після перших літніх канікул батьки помітили, що Василина перестала рости, що проти однокласників вона худенька й дрібненька.
“Їй щоразу призначали симптоматичне лікування, зокрема, проти бронхіту, запевняли, що допоможе”, — зауважує мати. Але проблема не минала. Зрештою Василині призначили фіброгастроскопію, але через кашель процедуру, яку мали проводити під наркозом, скасували.
У лютому цього року стан дівчинки різко погіршився. “Якось я повернулась додому з нічної зміни, і рідні сказали, що Василина всю ніч блювала, — згадує Надія Приступа. — Їй давали багато пити, але вона виблювала більше, ніж випила чи з’їла перед тим. Була бліда, млява, виснажена”.
Жінка одразу ж повезла дитину в лікарню. Медики сказали, що це наслідки харчового отруєння, прокапали. Результати аналізу показали підвищення рівня ШОЕ — 20 мм/ год (при нормі 2 — 12 мм/ год), що свідчило про запальний процес. Маленькій пацієнтці призначили антибіотикотерапію, після чого вона пожвавішала, відновився апетит. Згодом Василині знову провели аналіз крові, все було в нормі. Жодних підозр на якусь хворобу в лікарів не виникало.
ЕТАП 4: ПРАВИЛЬНИЙ ДІАГНОЗ
У березні важкі симптоми посилились. “Вночі вона прокинулась із плачем, багато блювала. Ще й пальчики на руках і ногах стали витягуватися, що було схоже на судоми. Я дуже злякалась, — ділиться мати. — Повезла доньку до місцевої лікарні, та дорогою симптоми минулись. Тоді я вирішила їхати до Львова й не вертатись додому, доки не поставлять правильний діагноз”.
Восьмирічна пацієнтка надійшла до лікарні святого Миколая у вихідні, вона блювала й кашляла. Медики поставили хворій крапельниці, щоб зняти інтоксикаційний синдром. Стан дитини поліпшився, але вона далі кашляла.
Василину оглядали лікарі різного профілю. Педіатр зазначив, що у пацієнтки нестача маси тіла (дівчинка тоді важила 19 кг, а її зріст становив 126 см, що також нижче за показники норми). “Скарги зводилися до того, що дитина не могла спожити звичайну для її віку кількість їжі, у неї періодично (кілька разів на тиждень) виникало блювання, дитину мучив кашель, — розповідає Денис Конопліцький, завідувач хірургічного відділення. — Крім того, був збільшений в об’ємі живіт, а через передню стінку випирав шлунок гігантських розмірів, який мав неправильну форму. Отож насамперед треба було обстежити шлунково-кишковий тракт. Пацієнтці дали випити барій, щоб на рентген-знімках побачити, як проходить контрастна речовина. Але навіть після 12 годин барій залишався в шлунку, тоді як уже за три години мало вийти близько 90% речовини. Крім того, виявилось, що шлунок дитини у чотири рази перевищує нормальні розміри і займає всю передню частину черевної порожнини”.
Лікарі робили рентгеноскопію через три й п’ять днів після прийому контрастної речовини й визначили уповільнене її проходження у шлунку. Лише після того, як вийшла вся речовина, провели фіброгастроскопію. “Розширеною виявилась і дванадцятипала кишка, а в ній містився у великій кількості шлунковий сік, — розповідає далі Денис Конопліцький. — Опісля провели КТ з контрастом. І аж тоді з’ясували причину нездужання дитини. Між аортою й верхньою брижовою артерією була перетиснута дванадцятипала кишка у місці переходу в тонку кишку”.
Нарешті Василині поставили правильний діагноз: хронічна часткова висока кишкова непрохідність, спричинена синдромом компресії верхньою брижовою артерією. У дорослих таку ваду виявляють в одному випадку на 150 тисяч, у дітей — ще рідше.
“У дорослих пацієнтів захворювання може проявитись унаслідок різкого схуднення — коли зникає жирова клітковина між артеріями, можуть виникнути передумови до перетискання ними дванадцятипалої кишки, — пояснює Денис Конопліцький. — А в дитячому віці це може статись під час росту, коли скелет витягується, а судини не “встигають” і натягуються. Як результат — між ними утворюється гострий кут (замість тупого), і вони перетискають дванадцятипалу кишку. Через це їжа затримується в шлунку, він починає розтягуватись, час від часу виникає блювота. Організму бракує пластичного матеріалу для росту та набирання маси тіла”.
За словами лікаря, цю хронічну хворобу доволі рідко діагностують одразу. Здебільшого пацієнти тривалий час проходять лікування, яке не дає результату. Діагноз можна поставити лише при детальному обстеженні.
“Мені пояснили, що проблема вроджена, а кашель — через блювання, коли подразнювалися верхні дихальні шляхи, — каже Надія Приступа. — Ще сказали, що є лише один вихід — операція. Було важко наважитись, та я розуміла: треба рятувати дитину”.
ЕТАП 5: ЛІКУВАННЯ
У середині квітня Василині провели оперативне лапароскопічне втручання — через п’ять невеликих проколів. “Виконали, зокрема, мобілізацію дванадцятипалої кишки (відділили від структур довкола), розмістили її нижче, завдяки чому вона вже не перетискається, — пояснює Денис Конопліцький. — Так розв’язали проблему кишкової непрохідності”. Післяопераційний період минув добре, вже за тиждень дитина повернулась додому. Але регулярно приїжджає на обстеження. Результати свідчать, що прохідність кишково-шлункового тракту повністю відновлено.
За словами лікаря, після такого оперативного втручання дорослим пацієнтам може знадобитись ще й резекція шлунка (видалення частини органа). Але в дітей шлунок здатний скорочуватись до нормальних розмірів, на це потрібно близько року. Та мати Василини вже відзначає позитивні зміни: “Донечка добре почувається, їсть невеликими порціями кожні три години (як радили лікарі), її животик має правильну форму. А ще вона почала набирати вагу, тепер важить 20 кілограмів, підросла на два сантиметри. Навіть риси обличчя змінюються. Видно, що вона росте й дорослішає”.
Фото надала співрозмовниця
Днями лікарі провели чергове обстеження, яке показало, що шлунок у Василини потроху зменшується.
