Гостра вірусна хвороба вже, здавалося б, почала відступати. Вщухли температура, біль у горлі та м’язах, нежить перестав бути рясним. Натомість з’явилося відчуття закладеності носа, тиску в ділянці верхніх зубів. Або ж зник нюх... Так, це симптоми гаймориту.
— Гайморит часто є наслідком сезонних респіраторних вірусних інфекцій, що призводять до риносинуситу, розвитку набряку слизової носа, — каже Олена Комар, лікарка-отоларингологиня. — Набряк далі поширюється на слизову приносових пазух, інфекція через співустя — “тунельчик”, який з’єднує пазухи з носовою порожниною, — потрапляє у пазухи. Відтак розвивається гайморит — запалення слизової гайморових (верхньощелепних) пазух. Зазвичай це стається на третій день після вірусного риносинуситу, хоч може й пізніше — у такому разі найчастіше йдеться про бактеріальне ускладнення. Як наслідок — біль голови, загальна слабкість, змінюється голос (гнусавить), виражений дискомфорт у горлі.
Ризикують занедужати на гайморит особи з травмами носа, викривленням носової переділки. У таких хворих ніс погано дихає і внаслідок цього є порушення вентиляції пазух носа.
— Чи правда, що гайморит можуть спричинити й уражені карієсом, неліковані зуби?
— Таких випадків у практиці отоларинголога чимало. Гайморит може бути наслідком запалення коренів молярів верхньої щелепи. Верхньощелепні пазухи мають дуже тонку нижню стінку, що може легко травмуватися, наприклад, при пломбуванні каналів зубів. Пломбувальний матеріал може потрапити в гайморову пазуху й спричинити запальний процес у ній або навіть розвиток міцетоми — ураження грибкового характеру.
— Як лікують гайморит?
— Це залежить від причини. Якщо йдеться про вірусну інфекцію, і хвороба щойно почалася, то діємо симптоматично: промиваємо ніс фізіологічним розчином (або розчином морської солі), використовуємо судинозвужувальні краплі. Якщо набряк триває довше як п’ять днів, лікар може призначити й протизапальні краплі на основі стероїдів, а при бактеріальному риносинуситі — антибіотики.
Якщо проблема в хворому зубі, то обов’язково слід усунути це хронічне джерело інфекції. Коли розвиток запального процесу верхньощелепних пазух пов’язаний із наявністю хронічних хвороб верхніх дихальних шляхів, аденоїдних розростань, то слід боротися з цією першопричиною.
Іноді, приміром, якщо йдеться про міцетому в пазусі, не обійтися і без хірургічного втручання. Зауважу, що всі операції на гайморових пазухах проводять ендоскопічно (без розрізів шкіри).
— Яких помилок найчастіше припускаються хворі при самостійному лікуванні гаймориту?
— Є категорія пацієнтів, які свято вірять “бабусиним рецептам” і вигрівають гайморит гарячим піском чи сіллю. А це загрожує поширенням інфекційного процесу на мозок. Бачила наслідки лікування гаймориту свіжим концентрованим соком цибулі — це був опік слизової. При цьому гайморит — лишився, а больових відчуттів додалося! А сік алое чи каланхое може викликати алергію. Тому раджу не вдаватися до небезпечних експериментів. Ходити в лазню, сауну, робити парові інгаляції при гаймориті теж не можна. Під впливом високої температури стінки пазух розширюються, збільшується виділення гнійного ексудату, що лише обтяжує перебіг хвороби.
І повторюся: важливо не зволікати з візитом до лікаря. Адже точний діагноз може поставити лише фахівець, уважно оглянувши хворого. За потреби — призначивши рентгенографію придаткових пазух носа, комп’ютерну томограму.
Гайморит — хвороба підступна. Накопичення слизу в гайморових пазухах може призвести до утворення гною, а його застій — до розвитку менінгіту, отиту, остомієліту та інших дуже небезпечних ускладнень.
