Вона — велика прихильниця здорового способу життя. Тому, на відміну від багатьох своїх ровесниць, має чудовий вигляд. І може активно гастролювати містами й селами України. Навіть у таких екстремальних умовах, як нині.
— Оксано, кажуть, ви — вегетаріанка?
— Так, я не вживаю м’яса. Натомість їм рибу, яйця, молочні продукти. Черпаю білок також з горіхів, бобів, грибів. Останні дуже люблю збирати. (Усміхається). Відкрила для себе й інші продукти, які раніше вважала несмачними, а тепер із задоволенням готую... Те, що я стала вегетаріанкою (перехід відбувся ще за декілька років до великої війни), не питання гастрономії. Йдеться про філософію. Не хочу, щоб заради мене когось вбивали.
— А як щодо фізичних вправ і навантажень: робите зранку руханку?
— Звичайну руханку роблю у ті дні, коли в мене немає тренування. Річ у тім, що вже понад тридцять років поспіль я займаюсь бодибілдингом. Звісно, не професійно, бо ніколи не намагалася увійти в якусь, як кажуть, змагальну форму. Мені це й не потрібно. (Усміхається). Тричі на тиждень я відвідую спортзал. Маю певну програму і, якщо бачу, що десь треба щось підтягнути, пропрацьовую ці зони.
— Чи відвідуєте басейн?
— Ні. Чесно кажучи, я не дуже люблю плавати й з мене не надто сильний плавець. Однак улітку ходжу на Десну, де маємо дачу. До слова, у нас там є казан, який підігріваємо дровами. Ви знаєте, це так класно — поніжитися у гаряченькій водичці. Не в сезон, коли спекотно, а коли стає прохолодніше. Ти лежиш собі в казані, а на тебе падає сніг чи дощ. (Сміється). Кайф!
— У яких випадках вдаєтеся до народної медицини?
— Щоранку, до сніданку, я вживаю квітковий пилок, а через 20 хвилин п’ю якусь олійку. З чорного кмину, кунжуту, льону або рапсу. У мене вдома їх ціла батарея. Крім того, використовую лікувальні трави, з яких роблю чаї. Причому сама збираю їх у лісі. На всі випадки життя маю різні смачнющі чаї.
Та, якщо підкрадається якась застуда, вони, звісно, не врятують. Тут треба все ж вживати антивірусні препарати. До речі, коли з’являється підозра, що спілкувалась з хворою людиною, йду після того в солярій. Достатньо п’яти хвилин подихати там на повні груди, щоб ультрафіолет знищив усі віруси й бактерії. Я переконувалась у цьому не раз.
— Цікаво, у вас велика домашня аптечка?
— Так, велика. Проте там, в основному, препарати на натуральній основі. “Хімію” я вживаю винятково тоді, коли іншого варіанта немає. Тобто є ті ж антивірусні препарати, а також якісь знеболювальні. А ще — заспокійливі й антиалергенні. Про всяк випадок, так би мовити. (Усміхається). Однак я не з тих людей, які запасаються всілякими таблетками — просто, щоб були вдома. Це не про мене.
— А спиртне собі дозволяєте бодай іноді?
— Коли я відмовилась від вживання м’яса, тоді ж — і від алкоголю. Навіть у малих дозах це все одно отрута. Тому не треба займатися самообманом, переконуючи себе, наприклад, у користі червоного вина. Мовляв, це — антиоксиданти і т. п. Краще зробіть собі з винограду фреш, випийте та заспокойтесь. (Усміхається). Втім, іноді, коли з якоїсь нагоди приходять гості, вони можуть ображатись і вмовляти мене: “Ну хоч пригуби”. Тоді, щоб їм стало легше на душі, можу зробити пів ковтка. Але не більше.
