Шість років тому в Катерини розвинулася сильна аритмія: пульс раптово пришвидшувався до 180 — 200 ударів за хвилину. Спершу жінка проходила консервативне лікування, згодом медики провели кілька оперативних втручань, але краще не стало. А останнім часом 38-річна пацієнтка вже не могла нічого робити, навіть коли лежала, її серце шалено билося, у грудях тиснуло, а дихати ставало дедалі важче.
— Серцева недостатність нерідко розвивається на фоні дилятаційної кардіоміопатії — це вроджена спадкова хвороба, коли відбувається витончення серцевого м’яза й патологічне збільшення його камер. Недуга може проявитись у дитинстві, хоч часто це стається й набагато пізніше. До слова, у нашої пацієнтки Катерини дилятаційна кардіоміопатія проявлялась аритміями, які нищили її серце, — розповідає Богдан Гель, лікар-кардіохірург, трансплантолог Лікарні святого Пантелеймона (Перше ТМО міста Львова). — Також у групі ризику пацієнти, що перенесли один або кілька великих інфарктів міокарда, якщо при тім значна частина серцевого м’яза відмерла. Як наслідок — розвивається аневризма серця або серцевий м’яз перетворюється на рубець. А до третьої категорії належать ті, хто переніс міокардит — запалення серцевого м’яза, причиною якого стають віруси чи бактерії.
Перелічені стани впливають на насосну функцію серцевого м’яза. Якщо вона знижена або помірно знижена, то допомагає медикаментозне лікування. Саме тому дуже важливо проходити профілактичні огляди, щоб вчасно виявити проблему. Хоча буває, що насосна функція м’яза знижується критично, стан хворого різко погіршується і лікування вже не допомагає.
— I що тоді?
— Розвивається сильна задишка — навіть при незначних фізичних навантаженнях і в стані спокою. Також з’являються набряки нижніх кінцівок, внутрішніх органів, як-от нирок та печінки, порушується їх функція. Зрештою це загрожує розвитком кардіогенного цирозу печінки (через порушення кровопостачання на ній виникають рубці), а отже, життю пацієнта. Адже цю недугу неможливо спинити, не позбувшись основної проблеми.
У Катерини різко знизилася фракція лівого шлуночка — ця камера серця виконує основну насосну функцію (перекачує кров по судинах). Від нестачі кровопостачання потерпав весь організм, почав розвиватись кардіогенний цироз печінки. Пацієнтці забезпечили весь спектр сучасного протокольного лікування, було виконано кілька оперативних втручань. Попри це, її стан погіршувався — розвинулась термінальна (кінцева) стадія хвороби. Єдиний спосіб порятунку в таких випадках — трансплантація органа, який перестає працювати. Тож два роки тому жінка наважилася на пересадку серця й встала на лист очікування. А недавно з’явився донорський орган. Катерину прооперували, все минуло добре, тепер її життя поза небезпекою.
Зауважу, що донорське серце має почати битись в організмі реципієнта через три (максимум п’ять) годин після забору. Тоді як умови воєнного стану ускладнили проведення трансплантацій. Адже донорський орган може з’явитись в іншій частині країни, а застосування медичної авіації для його швидкого транспортування нині неможливе. У таких випадках перевозимо пацієнта й потрібне обладнання якомога ближче до місця, де є донорське серце, розгортаємо там свою операційну, проводимо пересадку, стабілізовуємо стан хворого й повертаємося назад.
Посмертне донорство дуже важливе, адже дає змогу продовжити життя багатьох пацієнтів. Забір органа відбувається лише після констатації смерті головного мозку людини й зі згоди її родичів. Трансплантація безплатна. Також державна програма покриває повну вартість імуносупресивних препаратів, які потрібні таким пацієнтам.
