На тлі зростання ризиків повномасштабного вторгнення Росії експерти радять, як обговорювати цю тему з дітьми. “Часто батьки бояться говорити зі своєю дитиною про те, чого самі бояться, — каже дитяча психологиня Анна Биволькевич. — Утім це неправильно”.
“Одне з основних завдань батьків — підготувати своїх дітей до життя, в якому можуть трапитися різні надзвичайні ситуації, — каже Дмитро Вакуленко, дитячий психолог та нейропсихолог. — З дітьми молодшого дошкільного віку про війну чи інші катаклізми можна спілкуватися у формі рольової гри. Наприклад, одна з ляльок сидить і п’є чай, а інша — забігає і кричить, що почалася війна. І що варто збирати свої речі й переміститися у безпечне місце. Лялька, якою грає мама чи тато, дає рекомендації, що робити, які речі брати та куди піти”.
— Які ще способи порадите?
— Також важливу інформацію до дитини можна донести за допомогою малюнків. На аркуші намалювати історію, в якій розповісти про план дій. Важливо, щоб це був діалог. Тоді дитина разом з батьками буде досліджувати світ. Важливо акцентувати на тому, що так ви вчитеся давати собі раду з ймовірними негараздами.
— А як спілкуватися зі старшими дітьми?
— Слід обговорювати тему, запропонувати разом подумати, як діяти у ситуації війни. Важливо, щоб дитина мала теоретичну базу і могла у разі потреби її використати.
А. Биволькевич:
— Зі старшими дітьми варто також програвати небезпечні ситуації. Наприклад, увімкнути на гаджеті звук сирени, щоб вони знали, який він. Після цього почати збиратися до бомбосховища, піти до місця його розташування разом.
— Що робити не варто?
Д. Вакуленко:
— Дитині краще не показувати зображення чи відео надзвичайних ситуацій. Замість фраз на кшталт “вдома небезпечно” слід казати, що бувають ситуації, коли треба шукати безпечніше місце. Потрібно говорити спокійно, а не агресивно чи, навпаки, радісно.
— З якого віку загалом починати говорити з дітьми про надзвичайні ситуації?
— З трьох років — в ігровій формі.
А. Биволькевич:
— Зауважу, що добре, коли дитина знає свою адресу проживання і мобільні номери батьків чи інших родичів — у разі небезпеки вона зможе повідомити цю інформацію іншим дорослим, правоохоронцям і попросити допомоги. У трирічному віці малеча навряд чи зможе запам’ятати номер мобільного телефону батьків. Проте ви можете причепити їй на руку браслетик з телефоном мами і тата, і вона розумітиме, що це і навіщо. А от із п’яти років дитина вже може запам’ятати номер телефону чи свою адресу. Тож батькам важливо переконатися в тому, що дитина добре пам’ятає цю інформацію.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, чому хворіють нирки
