Днями у селі під Сколе у білий день на подвір’я місцевих мешканців забігла куниця. Вона несподівано накинулася на господиню і ще двох жінок, покусала їх. Як з’ясувалося, куниця була скажена. Тож постраждалих тепер екстрено вакцинують.
Цьогоріч у різних областях України неодноразово фіксували подібні випадки, щоразу йшлося про несподіваний, неспровокований напад диких або свійських тварин на людей.
Як відомо, проти сказу специфічних ліків немає. Можлива лише негайна вакцинація. Наскільки вона ефективна і як вберегтися від потенційно смертельної хвороби?
— Насамперед поясніть, будь ласка, чи завжди укус тварини — це ризик заразитися сказом?
— Не кожна тварина заражена. Але ми не завжди маємо нагоду переконатися у цьому, — каже Ольга Чудінова, лікарка-епідеміологиня. — Проблема й у тому, що інкубаційний період сказу в людини може варіюватися від одного тижня аж до півтора року. Швидкість залежить від місця проникнення в організм вірусу, його кількості, глибини й місця укусів (найнебезпечніші — в обличчя та голову), віку постраждалого (діти вразливіші за дорослих) тощо.
— Щось у поведінці тварин може свідчити саме про сказ?
— Так. Вірус провокує зміни у нервовій системі звірів, через це вони поводяться нетипово, — каже Андрій Курач, ветеринар. — Дикі тварини втрачають інстинкт самозбереження, удень забігають на людські обійстя. Яскравий приклад цього — неадекватна поведінка куниці (зазвичай вони активні в нічний час, а вдень ховаються). Хатні ж улюбленці можуть ставати напрочуд лякливими чи, навпаки, несподівано агресивними або пригніченими. Причому заразитися можна навіть від контакту зі слиною зараженої тварини, не обов’язково, щоб був укус.
— Але, мабуть, є винятки з правил? Наприклад, чи потрібне щеплення, якщо вкусила хатня кішка, яка взагалі не виходить з дому?
● О. Чудінова:
— Пригадую випадок, коли ізольована від вулиці домашня кішка захворіла на сказ. Виявилося, що кошеня контактувало на балконі з інфікованим сказом кажаном. А була історія з мисливцем, який застрелив лисицю, здер із неї хутро, тушку закопав. А через рік у чоловіка, який, як виявилося, поранився ножем, вичиняючи шкурки, з’явилися симптоми сказу. Врятувати його шансів не було.
— Те, що почастішали випадки сказу серед диких і свійських тварин, може бути пов’язано з війною?
● А. Курач:
— Вірус постійно присутній у популяціях диких ссавців. Але його поширенню може сприяти, зокрема, те, що багато хатніх тварин стали безпритульними. Вони збиваються у зграї і, позбавлені людської опіки, живляться дрібними тваринами (гризунами, білками, їжаками тощо, серед яких можуть бути інфіковані сказом). Відтак ризик поширення вірусу у довкіллі зростає. Тому під час війни власникам свійських тварин, зокрема хатніх, слід особливо дбати про їх планову антирабічну вакцинацію.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, що таке сонячний лишай і чим він небезпечний
