Однорічній Андрійко потягнув чайника за дріт і вилив на себе окріп. Опіки становили 25% поверхні шкіри — постраждали підборіддя, шия, грудна клітка...
“Мама надала правильну першу домедичну допомогу дитині. Потрібно було промивати опік холодною проточною водою 3 — 5 хвилин і швидко поїхати в лікарню, — розповідає опіковий і пластичний дитячий хірург Першого медичного об’єднання Львова Галина Саян. — У реанімації медики стабілізували стан малюка, проте шкіра хлопчика місцями була настільки уражена опіками, що вже не могла відновитися самостійно”.
“Ми зняли верхні, уражені фрагменти тканини, закрили відкриті рани донорською шкірою, — каже лікарка. — Вона не здатна прижитися і може перебувати на тілі пацієнта до кількох тижнів. Мета такої пересадки — захистити обпечені ділянки та створитимаксимально природні, необхідні для якнайшвидшого загоєння ран умови. Раніше для цього ми використовували свинячу шкіру. Лише минулого року, коли пацієнтів з опіками стало дуже багато внаслідок війни і мінно-вибухових травм, почали пересадження шкіри від донорів. Робили це тільки дорослим. Андрійко став першим пацієнтом, якому пересадили шкіру від посмертного донора”.
Уже за кілька тижнів, каже лікарка, маленький пацієнт був готовий до наступного кроку — аутотрансплантації — закриття рани вже власною шкірою. Малюку довелося пережити кілька операцій та понад 20 різноманітних перев’язок (більшість з них проводилась під загальною анестезією).
“Хлопчик уже удома, він почувається добре”, — запевнила Галина Саян. Як зазначили у МОЗ України, операції із трансплантації донорської шкіри більше 40 років роблять у США і понад 30 років — у Європі.
