Цей вид раку — на другому місці серед смертності від онкопатологій жіночих статевих органів. Як не проґавити початок цієї грізної хвороби і вчасно взяти її під контроль? На це та інші запитання відповідають Любов Боднар, лікарка-онкогінекологиня Подільського регіонального центру онкології, та Євген Панасюк, лікар-патологоанатом вищої категорії.
— У жінок якого віку найчастіше діагностують рак яєчників?
● Л. Боднар:
— Найчастіше рак яєчників діагностують у пацієнток у менопаузі, тобто старших 48 — 55 років. І, на жаль, у 75% хворобу виявляють на запущених стадіях.
— Чому така сумна статистика: жінки не відчувають ранніх симптомів цієї патології?
● Л. Боднар:
— На першій і другій стадіях рак яєчників може перебігати взагалі безсимптомно. Нерідко його виявляють випадково під час планового профілактичного гінекологічного огляду. А, на жаль, чимало пацієнток таких оглядів не проходять, а тому втрачають шанс на ранню діагностику. В онкопухлину може переродитися вчасно не помічена кіста яєчника. Жінка й не підозрює, що ходить з “бомбою сповільненої дії” у животі, а починає бити на сполох, коли трансформована в пухлину кіста вже доросла до певного розміру й почала механічно подразнювати кишківник, сечоводи, з’явилися біль під час статевого контакту, сечовипускання.
Є і ще одна особлива ознака. Навіть за зовнішнім виглядом з потоку пацієнток я можу визначити хвору на рак яєчника жінку — за характерним непропорційно збільшеним животом, що є наслідком вироблення асцитичної рідини в черевній порожнині та малому тазі. Жінці може здаватися, що вона просто погладшала, але причина в іншому.
Пригадую випадок з практики. У пацієнтки була діагностована кіста яєчника, лікар рекомендував динамічне спостереження за нею. А жінка поїхала на заробітки, приблизно три роки взагалі не обстежувалася. А коли повернулася додому, то в неї вже діагностували рак. 15 курсів хіміотерапії, оперативне лікування не були ефективні. І через пів року після початку лікування пацієнтка, на жаль, померла.
— Що відомо про розвиток цієї патології, які фактори сприяють її появі, а які — навпаки, зменшують ризик?
● Л. Боднар:
— Почну з позитиву: доведено, що знижують ризик розвитку оральні контрацептиви. Тому що вони не лише запобігають незапланованій вагітності, а й пригнічують овуляцію — вона є одним з факторів, що сприяють розвитку пухлини. Менше ризикують захворіти на рак яєчників і жінки, що вигодовують дітей грудьми.
А ось ожиріння, неплідність, ендометріоз — фактори, які збільшують ризик розвитку раку яєчника. Є і спадкова схильність до цього. Її допомагає виявити генетичний скринінг у генах BRCA1. Жінкам зі спадковою схильністю потрібно ставитися до свого здоров’я з максимальною настороженістю.
— Які сучасні методи діагностики раку яєчників найефективніші?
● Л. Боднар:
— Ефективних методів чимало. Це зокрема КТ, МРТ органів малого таза тощо. Але розпочинати слід зі звичайного гінекологічного огляду, УЗД, аналізу крові на онкомаркери (СА-125 і HE-4).
● Є. Панасюк:
— Часом виявити пухлину вдається лише завдяки спеціальним методам дослідження. 66-річна жінка скаржилася на порушення ходи, проблему з чутливістю кінцівок. Фахівці запідозрили інсульт. КТ головного мозку вказала на вогнище в мозочку, але, вочевидь, йшлося про метастаз. Нейрохірурги провели його забір. І під час імуногістохімічного дослідження лікар-патологоанатом з’ясував, що вогнище — це пухлина... яєчника. Його успішно видалили. Інших метастазів, як з’ясувалося, не було.
Імуногістохімічне дослідження — це новий, високоспеціалізований метод, який передбачає використовування специфічних антитіл, що зв’язуються із відповідними рецепторами на поверхні пухлинних клітин. Ось тоді ми чітко бачимо, з чим саме маємо справу (наприклад, пухлиною з клітин крові, нейроендокринною, залозистою, епітеліальною тощо). Далі призначається терапія.