Чимало людей припускає, що смерть кривавого диктатора, який тепер править московією, поклала б край війні, яку він розв’язав. Мільйони українців бажають швидкого скону тому, хто приніс біль і горе в наші оселі. Ми також закликаємо путіна не порушувати давню російську традицію і поповнити перелік тих
правителів, яких не стало в березні.
ЙОСИП СТАЛІН
5 березня 1953 року від крововиливу в мозок, який, імовірно, стався 1 березня на грунті гіпертонічної хвороби та атеросклерозу, помер “вождь народів” Йосип Сталін. Історики стверджують, що впродовж останніх років він потерпав від хвороб серцево-судинної системи, обтяжених нездоровим способом життя: Сталін багато курив, пив, споживав жирну і гостру їжу...
За свідченнями дослідників, уперше симптоми серйозного захворювання Сталіна лікарі помітили в жовтні 1945 року. Та правитель ставився до медицини зневажливо. Пораду більше відпочивати диктатор сприйняв як спробу усунути його від справ.
Зрештою, коли 1 березня у нього стався крововилив у мозок, йому вчасно не надали допомоги. Прислуга, яка перебувала зі Сталіним на Ближній дачі, була така залякана, що, навіть запідозривши лихе, воліла не заходити до нього в кабінет... Лікарів до Сталіна відправили наступного дня — ті констатували параліч правої частини тіла.
4 березня було оголошено про хворобу Сталіна, при цьому згадували такі ознаки важкого стану: інсульт, втрата притомності, параліч тіла, агональне дихання. О 21 годині 50 хвилин 5 березня Сталін помер.
ОЛЕКСАНДР ІІ
13 березня 1881 року члени революційної організації “Народна воля” вбили російського імператора Олександра ІІ, підірвавши гранатою. Це був не перший замах на життя правителя. Народники сподівалися, що вбивство царя викличе революцію і приведе до соціальних перетворень. Та всі попередні спроби не були успішними.
На початку 1881 року народовольці розробили кілька сценаріїв вбивства Олександра ІІ. Один із них передбачав закладення міни під дорогою. Вона мала спрацювати в той момент, коли там проїжджатиме імператорський кортеж. На випадок невдачі в народовольців був запасний план — четверо з них мали кинути бомби. Так і сталося. Олександр ІІ, повертаючись із Манежу до Зимового палацу, змінив маршрут, тому терористи перегрупувалися і неподалік Театрального мосту кинули бомбу під імператорську карету. Цар не постраждав від великого вибуху, але коли він вийшов з катери, щоб подивитися, як затримують одного з нападників, спільник, який стояв неподалік, кинув йому під ноги другу гранату.
Пораненого Олександра ІІ перевезли до Зимового палацу, де він за годину помер. Причетних до вбивства імператора стратили.
ІВАН ГРОЗНИЙ
18 березня 1584 року від задавненого сифілісу помер кривавий правитель московії — цар Іван Грозний. Літописці згадують, що після смерті дружини Анастасії цар вів розпусне життя. Пастор Одерборн навіть стверджував, що батько зі старшим сином мінялися коханками і коханцями.
У 1963 році науковці провели розтин тіл із царських гробниць і виявили в останках Івана Грозного підвищений вміст ртуті — у XVI столітті її додавали до препаратів, якими лікували сифіліс. Також дослідження останків царя показало, що в останні шість років життя на тлі хвороби у нього розвинулися остеофіти (патологічні кісткові розростання, що розвиваються через закостеніння зв’язок, окістя або інших прилеглих до суглоба тканин, що мають неправильну форму. — Авт.). Вони так дошкуляли цареві, що той уже не міг ходити самостійно, і його носили на ношах. У свої 50 років цар мав вигляд дуже старого і немічного.
18 березня 1584 року Іван Грозний близько трьох годин парився в лазні — останніми роками це полегшувало йому страждання, спричинені недугою. Після цього, як стверджують історики, захотів зіграти в шахи з боярином, почав розставляти фігури, але раптом упав і за кілька хвилин помер.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, коли Україна стане повноцінним членом ЄС