Листопад 1893 року. Одеса. У готелі “Франція”, що на розі вулиці Дерибасівської та Колодязного провулку, 40-річний механік-винахідник демонструє можливості свого нового винаходу — кінескопа. На екрані — два короткотривалі фільми: “Вершники, що скачуть” та “Метальники списів”. Але самому винахідникові цей прилад здається настільки незначним, що він навіть не планує його патентувати. А дарма! Бо вже за два роки брати Луї та Огюст Люм’єри влаштують у Парижі перший кіносеанс. І саме їм відійде слава, яка мала б по праву належати йому — українцю Йосипові Тимченку.
“У XIX столітті, в епоху технічного прогресу, винахідники в усьому світі думали над тим, як змусити фотографії рухатися, — розповідає Галина Процев’ят, завідувачка відділу історії кіно Музею театрального, музичного та кіномистецтва України. — Томас Едісон навесні 1894 року відкрив салон своїх кінетоскопів. Цей прилад мав вигляд ящика з оглядовим вікном, крізь яке відвідувач міг спостерігати рухоме зображення. Але воно не проектувалося на екран. І цю проблему вирішив нікому не відомий винахідник Йосип Тимченко, якого по праву можна вважати одним з творців світового кінематографа”.
— У чому полягав його винахід?
— Йосип Андрійович винайшов два унікальні механізми: “Снаряд для аналізу стробоскопічних явищ” (він забезпечував переривчасту зміну зображення) та кінетоскоп (проекцію на екран). Перші два фільми, які винахідник зняв на одеському іподромі, демонстрували в готелі “Франція” майже два місяці (листопад-грудень). Тоді це сприймалося як виставка рухомих фотографій. Але насправді це була перша в світі проекція фільмів на полотно, на екран! А вже у січні 1894 року Тимченко продемонстрував свій прилад на IX з’їзді дослідників природи та лікарів Російської імперії. Тоді пристрій назвали геніально простим, утім ідея Тимченка нікого не зацікавила.
Тоді пристрій назвали геніально простим, утім ідея Тимченка нікого не зацікавила.
— А де нині зберігається апарат Тимченка?
— Найімовірніше — у музеї Московського політехнічного університету.
— Що відомо про життя винахідника?
— Народився Тимченко 26 листопада 1852 року в родині кріпака. Першу освіту отримав у приходській школі. Ще в дитинстві любив майструвати і мав здібності до техніки. У 14 років його відправили працювати помічником харківського механіка Олександра Едельберга. Згодом в Одесі Тимченко здобув славу геніального механікавинахідника, бо винайшов серед усього іншого електричний годинник, прилад для перевірки корабельних двигунів, електричний сигналізатор для телеграфних проводів залізниці та електроапарат для паровозів, який вказує на пошкодження колії.
— А як Йосип Тимченко опинився в Одесі?
— Є інформація, що якось він познайомився з мандрівником Миколою Миклухо-Маклаєм, і так захопився його ідеєю подорожей, що разом із групою однодумців вирушив до Одеси, аби звідтіля гайнути у Нову Гвінею. Але виявилося, що з одеського порту пароплави у Гвінею не ходять, тож так він і залишився в Одесі.
— Як склалося життя винахідника далі?
— Спершу він працював у порту, а пізніше потрапив у Новомосковський університет. Мав власну майстерню, де й проживав тривалий час. Його майстерня вважалася найпрофесійнішою на території імперії. До Йосипа Тимченка зверталися теоретики, щоб він втілював у життя їхні ідеї. Утім у 1905 році керівництво університету з незрозумілих для винахідника причин вирішило забрати в нього майстерню.
— Що відомо про особисте життя винахідника?
— У нього було два шлюби і двоє дітей — син (від першого шлюбу) і донька (від другого). Життя сина у 1919 році забрала “іспанка”. Винахідник важко пережив цю втрату. А донька принесла йому інше розчарування — вийшла заміж за більшовика.
— Як закінчилося життя Йосипа Тимченка?
— Помер винахідник власною смертю у 1926 році, на той час йому вже було 74 роки. Похований Йосип Тимченко в Одесі.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про українку, яка розробила програму, що сама аналізує стан врожаю на полях
