Кір, кашлюк, дифтерія — в усьому цивілізованому світі вони вважаються вакцинокерованими інфекціями. Однак чимало українців бояться щеплень, пише газета Експрес.
"Коли аналізуєш ситуацію в Україні, пригадується історія Європи ХVIII століття, — каже Ольга Чудінова, епідеміологиня міськвідділу обласного лабораторного Центру МОЗУ. — У 1796 році британський лікар Едвард Дженнер започаткував еру вакцинації проти натуральної віспи. Його називали шарлатаном. Віспа вбивала мільйони людей, але на щеплення мало хто зважувався. Лише коли влада запровадила суворі закони про обов'язкову вакцинацію, хвороба відступила.
У 1885 році Луї Пастер уперше продемонстрував ефект від розробленої ним вакцини проти сказу, врятувавши життя 9-річному хлопчику, якого вкусила скажена тварина. Та його якийсь час цькували навіть колеги-науковці! Поява чи не кожної нової вакцини провокувала опір певної частини суспільства. Однак із часом люди, що бачили жахливі епідемії, погоджувалися на щеплення через страх перед смертю".
Чому українці так бояться щеплень? І чи не краще перехворіти, одужати, а тоді мати на все життя імунітет до певної інфекції? Відповіді на ці та інші питання — у новому номері газети Експрес.
