385 років тому, 20 березня 1639-го, народився Іван Мазепа — Гетьман Війська Запорозького, який протримався при владі аж 22 роки! І хоч російська пропаганда намагалася усіляко очорнити його ім’я, дослідники кажуть: Мазепа вже давно несуперечлива постать.
— З якої родини походив гетьман?
— Він народився у шляхетській православній родині Мазеп-Колединських. Є припущення, що вона походить із Західної Волині, — розповідає Володимир Панченко, провідний науковий співробітник Музею гетьманства, кандидат історичних наук. — Батько гетьмана служив урядовцем у Чернігівському воєводстві, а під час Хмельниччини став городовим отаманом козаків у Білій Церкві. Мати Мазепи була високоосвіченою жінкою, після смерті чоловіка прийняла чернецтво, а пізніше стала ігуменею Вознесенського монастиря у Києво-Печерській лаврі.
— Де навчався юний Мазепа?
— Початкову освіту здобував удома. Далі навчався у Києво-Могилянському колегіумі, а опісля вступив до Варшавської єзуїтської колегії, де був одним з найкращих студентів. Там Мазепа докладно опановував військову справу, зокрема фортифікацію. Пізніше деякий час служив при дворі польського короля Яна Казимира на посаді покойового (щось на зразок особистого ад’ютанта). При дворі Мазепа нажив собі чимало ворогів, зокрема через те, що не бажав приймати католицизм. Тож невдовзі повернувся в Україну й вступив до правобережного війська Петра Дорошенка. Був командувачем особистої гвардії гетьмана. Дорошенко доручав йому посольські місії до Криму. Під час однієї з таких місій Мазепа зустрівся з кошовим отаманом Іваном Сірком. Під впливом або радше тиском Сірка він покинув службу в Дорошенка й перейшов до війська лівобережного гетьмана — Івана Самойловича. Мазепа став генеральним осавулом, а вже через п’ять років, перемігши на виборах генеральної козацької ради, — гетьманом.
— Чи правда, що Iван Мазепа був дуже багатий?
— Думаю, за нинішніми мірками він був би мультимільярдером! Гетьман заснував нові храми, монастирі, школи, друкарні. Доба Мазепи — це час політичного, культурного та економічного зростання України. За його сприяння та фінансування відкрився Чернігівський колегіум. Лише на Києво-Печерську лавру за 22 роки гетьманування Мазепа пожертвував понад мільйон золотих дукатів, а на потреби Братського монастиря і Києво-Могилянської академії — понад 200 тисяч.
— Гетьана нерідко називають “підкорювачем жіночих сердець”.
— Цілком ймовірно, що у Мазепи було багато симпатій, адже він мав гарну вроду, умів завоювати прихильність. Достеменно відомо, що був одружений лише раз — майже 30-річним узяв шлюб із трохи старшою від нього вдовою Ганною Фридрикевич. У них народилася дочка, але вона померла немовлям. Натомість Іван Мазепа опікувався двома дітьми Ганни. Але офіційним спадкоємцем він визначив свого племінника — сина сестри Олесі — Андрія Войнаровського. Будучи вже вдівцем, Мазепа закохався у свою похресницю Мотрю Кочубеївну, але вона не поділяла його почуттів. І це зрозуміло. Адже Мотря була юною дівчиною, а йому вже було 70 років.
— Кажуть, гетьман мав багато талантів.
— Він був добрим бандуристом. Грав на дуже коштовній панській бандурі, яку виготовили з червоного дерева з інкрустацією слоновою кісткою. До 1941 року ця бандура зберігалася у фондах Чернігівського історичного музею, але потім фашисти вивезли її. Окрім гри на бандурі, відомі дві пісні Мазепи — “Дума” та пісня про чайку-небогу. Листи до Мотрі Кочубеївни теж свідчать про високий поетичний талант гетьмана.
— Радянські історики вважали Мазепу зрадником, а російська церква навіть наклала на нього анафему. Чому?
— У 1706 році Петро І захотів перетворити козацькі полки на регулярні драгунські полки царської армії, що було відвертим порушенням усіх попередніх угод між гетьманами та царями. Тож Мазепа став шукати нових союзників. Він розпочав таємні відносини зі шведським королем Карлом XII, а в 1708 році перейшов на його бік з метою відірвати Україну від Росії. За цю так звану зраду російська церква наклала на Мазепу анафему. Але найбільше гнів царя позначився на козаках — у 1708 році було знищено Батурин, а в 1709- му — Чортомлицьку Січ. Після смерті Мазепи було скасовано багато економічних, торговельних пільг, зруйновано козацькі монастирі. Ім’я “Мазепа” викреслювали з усього. У радянські часи з позиції царської історіографії Мазепа тлумачився винятково як зрадник. Але так звана зрада царю не була зрадою України. Гетьман намагався зміцнити державу й навіть, хоч на короткий час, але об’єднав Правобережну й Лівобережну Україну.
— А як помер Мазепа? Чи справді він випив отруту зі свого персня?
— У червні 1709 року шведські війська під Полтавою зазнали поразки, через яку стали нездійсненними плани гетьмана. Він втік до Молдови, оселився у селі Варниця під стінами Бендерської фортеці. В останні роки життя Мазепа серйозно хворів на подагру. Восени черговий напад подагри викликав інсульт, гетьман помер. Спершу його поховали при місцевій церкві, невдовзі гріб перенесли до кафедрального собору в місті Галац (нині Румунія). Проте пізніше молдавська церковна влада видала розпорядження про заборону ховати світських осіб у православних храмах. Тож прах Мазепи було перенесено на кладовище при храмі. Але в другій половині ХХ століття кафедральний собор і кладовище знищили комуністи...
