Його біографія — наче сюжет авантюрного роману: він не раз поставав перед судом, його ув'язнювали за тяжкі злочини і навіть видворяли з різних держав, пише газета Експрес.
Юзеф (він же — Серафим) Ільницький походив з Галичини, але свою активну діяльність розпочав по інший бік кордону. Перший скандал, пов’язаний з ним, розгорівся у Києві, де за всілякі афери Ільницького оголосили небажаною особою і змусили покинути місто. У 1887 році він виринув у тоді столичному Санкт-Петербурзі, де його звинуватили у причетності до замаху на життя російського генерала Дрентельна. Достатніх доказів провини Ільницького поліція тоді не знайшла, але, поки тривало слідство, тримала в ув’язненні, розпалюючи в його серці ненависть до владоможців.
Після звільнення Юзеф покинув Російську імперію (ймовірно, не з власної волі) й опинився аж у Відні, де втерся в довіру до місцевих аристократів і знайшов собі багату наречену. Але одружуватися цей аферист не планував. Привласнивши посаг нареченої — 18 000 корон (майже 2 мільйони гривень за нинішніми цінами), Юзеф Ільницький на шлюбну церемонію не з’явився. За махінаторство його покарали річним ув’язненням, але видурених у жінки грошей так і не знайшли.
Знову опинившись на свободі, Ільницький влаштував справжнє полювання на російських вельмож, роз’їжджаючи по цілій Європі. Двічі його звинувачували у спробах замаху на імператора Миколу ІІ під час перебування монарха в родичів у Данії та Німеччині — Дармштадті. Авантюрист видавав себе за ображеного російськими фабрикантами підприємця і добивався аудієнції з імператором. Як саме він планував убити Миколу ІІ, невідомо. Поліція не мала підтверджених даних про його належність до якоїсь терористичної організації, виглядало, що він діяв сам...
Урешті 1904 року у швейцарському Берні Юзефа Ільницького заарештували під час спроби вбивства російського посла Шадовського. Затриманий не згодився на співпрацю зі слідством, замкнувся у собі, взагалі, поводився ніби несповна розуму. У нього виявили турецький паспорт, але після тривалого розслідування з’ясували, що за походженням Ільницький галичанин і насправді називається Серафим. Після цього арештанта віддали в руки правосуддя Австро-Угорщини, до якої тоді належала Галичина.
Як небезпечного маніяка Юзефа (Серафима) Ільницького замкнули у спеціальній божевільні закритого типу у Штайнгофі (тепер — передмістя Відня). Та, видно, роз’їжджаючи Європою, він не встиг витратити весь посаг своєї нареченої, бо вже у 1908 році йому вдалося підкупити одного з охоронців цього закладу. Той відімкнув двері, провів в'язня у сад і допоміг перебратися через високий мур.
Описуючи втечу “маніяка”, краківський тижневик “Ілюстровані новини” припустив, що Серафим Ільницький вміло симулював божевілля. Подальша доля втікача невідома...
