Про те, що собор заклали не 1037 року, а раніше, історики дискутують уже давно. Проте багато чого можна дізнатись саме з настінних розписів храму, зокрема, із фресок світської тематики. Їх грунтовно дослідила Надія Нікітенко, докторка історичних наук, професорка, культурологиня, завідувачка науково-дослідного інституту “Свята Софія”.
— Про що ж розповідають нам софійські фрески?
— Я працюю тут уже 40 років, тож дослідила кожен куточок собору, вивчила кожен документ, кожне джерело. І нині можу впевнено сказати, що засновником і будівничим Софії Київської був не Ярослав Мудрий, ними стали Володимир Святославич, хреститель Київської Русі, і його дружина, візантійська царівна Анна.
— Звідки така несподівана здогадка?
— Найперше, це підтверджує стінопис — мене вразило, що на мозаїках та фресках прославлено не Ярослава, а Володимира і Анну, тоді як у всі часи твори архітектури та мистецтва звеличували саме засновників.
Мене вразило, що на мозаїках та фресках прославлено не Ярослава, а Володимира і Анну, тоді як у всі часи твори архітектури та мистецтва звеличували саме засновників.
Це дає підстави говорити як про дату будівництва собору відтинок з 1011-го по 1018 рік. Ми знаємо, що “Повість минулих літ” подає іншу дату — 1037 рік, проте це — штучна дата, котра просто підсумовує всі заслуги Ярослава Мудрого як будівничого за час його правління. Під цим роком згадуються і Золоті ворота, і град великий Київ, тобто укріплення, і Софійський собор, і надбрамна церква Благовіщення на Золотих воротах, Ірининський і Георгіївський собори — так багато великих споруд нереально звести за один рік.
А от Новгородський перший літопис подає дату — 1017 рік. Також Софійський собор у Києві згадує німецький єпископ Тітмар Мерзебурзький, сучасник Володимира, який написав хроніку, що дійшла до наших часів в оригіналі. Там Софійська церква згадується як діюча вже у 1017 — 1018 роках.
Митрополит Іларіон, сучасник Володимира та Ярослава, у “Слові про Закон і Благодать” говорить про те, що, створюючи Софійський собор, Ярослав завершив справу свого батька. Також раніші роки заснування Софії підтверджують графіті на стінах — є такі, що датуються 1018 та 1019 роками, отже, у той час собор був не лише побудований, а й розписаний.
— А як саме на фресках вшановували Володимира та його сім’ю?
— Наприклад, у княжому груповому портреті. Це портрет не родини Ярослава, а родини Володимира, правда, на ньому є і молодий Ярослав. Нині цей портрет зберігся неповністю — бракує центральної частини і половини північної. Маємо також замальовку всієї центральної частини фрески — її 1651 року зробив голландський художник Абрахам ван Вестерфельд.
На ній у центрі зображені Володимир та Анна в царській одежі. Як ми знаємо, Володимир мав титул царя, у Ярослава такого титулу не було. Фреска зображає освячення Софійського собору з участю родини Володимира та Анни. Князь тримає в руках макет Десятинної церкви, першої, що була побудована на Русі на честь хрещення. В образі цієї церкви Володимир вводить до вівтаря Святої Софії цілу Русь, яку уособлює цей першохрам.
— Кого ще можна побачити на цьому портреті?
— Синів Володимира Великого — Ярослава, Бориса та Гліба. З жіночого боку — царівна Анна, за нею Феофана — старша донька Володимира і Анни, яка згадується в Остромировому Євангелії як дружина новгородського посадника Остромира, за нею — Премислава (видана за угорського принца Ласло Сара). Услід за нею йде Агата (стала дружиною англійського короля Едуарда, матір’ю шотландської королеви Маргарити Святої та Едгара Етелінга, англійського короля), нарешті Марія Доброніга (вийшла заміж за польського короля Казимира I).
— Виходить, не лише Ярослав був “тестем” усієї Європи, а й Володимир?
— Авжеж. Володимир Великий мав титул царя, тож породичатися з його родиною шлюбом було дуже престижно. Сам він одружився з Анною — порфірородною візантійською принцесою. Таких переважно не видавали заміж за іноземних правителів, бо не вважали їх рівними собі. Порфірородна — та, яка була царівною за народженням, бо народилась у Порфіровій палаті Священного палацу візантійських імператорів, а стіни палати були з порфіру, що мав царський червоний колір.
Володимир Великий мав титул царя, тож породичатися з його родиною шлюбом було дуже престижно.
— Що ще можна зчитати з фресок?
— На другий поверх перші особи піднімались сходовими вежами, і на хорах могли перебувати тільки князь, княгиня та найближче оточення. На стінах оцих сходових веж є унікальні світські фрески. З них дізнаємось про заручини Володимира та Анни на зламі 987 — 988 років, що й поклало початок хрещенню Русі. Бачимо події на константинопольському іподромі, де приймали шлюбне посольство Володимира до Анни, — посли були в червоних шатах, що означувало їх як сватів князя. Є фреска, яка відтворює коронаційний вихід Анни — як візантійської царівни, яку коронували під час заручин з Володимиром.
— А у що на цих фресках одягнені перші особи Русі?
— Вбрання було церемоніальним, візантійським. Наприклад, під час коронаційного виходу Анни на ній була пурпурова мантія, корона на голові, під короною — фата нареченої. У короні й мантії Анна зображена і на княжому портреті. Володимир Великий на цьому портреті також із короною та в мантії пурпурового забарвлення — саме таким тоді був одяг царів.
Читайте також фоторепортаж з унікальної підпільної друкарні.
