Сам Тарас Шевченко дітей не мав, та його брати й сестри створили великі сім'ї, пише газета "Експрес".
Багато Шевченкових родичів по материнській лінії нині можуть проживати на території Львівської та Івано Франківської областей, і гадки не маючи про кровні зв’язки із найвідомішим українським поетом.
"Мати Тараса Шевченка походить із Прикарпаття, — розповідає Іван Ціхоцький, доцент кафедри української мови імені професора Івана Ковалика. — Її дівоче прізвище було Бойко.
Крім майбутньої матері Кобзаря, Катерини, Яким та Параска Бойки мали ще доньку Ганну та сина Павла. Із Прикарпаття родина пересилася в Моринці та, за переказами, була досить заможною: мала просторий будинок, ниву, віз, волів та сад".
Батько Тараса походив із села Керелівка. Сюди свого часу прапрадід Кобзаря, Андрій Безрідний, переїхав із козацького Низу. У козаків він був кошовим писарем. У Керелівці прадід Кобзаря взяв за дружину доньку козака Івана Швеця Єфросинію. Оскільки родина дружини прийняла його до себе, за тодішнім звичаєм він мав взяти її прізвище. От і став Безрідний Шевченковим.
"У родині народилося троє синів. У наймолодшого із них, Івана, у шлюбі з Горпиною з'явився батько Тараса — Григорій. Крім нього, Іван Шевченко мав ще сімох дітей від трьох дружин, усі вони є Кобзареві дядьками та тітками, — розповідає пан Ціхоцький. — За деякими припущеннями, Тарас Шевченко зробив портрет діда в альбомі за 1839 — 1843 роки".
У Кобзаря було дев'ятеро братів та сестер. Цікаво, що трьох сестер звали... Марія. Одна із них померла ще малятком, друга дожила до двох років, а третя в дитинстві втратила зір і дожила до 27. Також лише по два роки прожили на світі ще дві Тарасові сестри — Параска та Єфимія.
Старша сестра Катерина була для нього ледь не матір’ю. Коли одружилася із селянином із Зеленої Діброви, Тарас до неї частенько навідувався. Також поет згадував сестру в повісті "Княгиня" та в листах до брата Микити.
"Молодша сестра Ярина була для Тараса порадницею, — каже дослідник. — Так, коли поет мав намір одружитися із Харитиною Довгополенко, писав триюрідному братові Варфоломію Шевченку: дуже радий, що Харитина сподобалась Ярині. А коли Кобзар облишив сподівання одружитися із Харитиною, просив сестру допомогти йому знайти добру дівчину. Після останньої зустрічі із Яриною у 1859-му Тарас присвятив їй вірш "Сестра".
Старший брат Тараса — Микита, заледве йому виповнилося 15, одружився із сусідською дівчиною. Спочатку чумакував із батьком, а після його смерті — перейняв на себе господарство. Відомо, що Тарас допомогав йому грошима. А в повісті "Княгиня" згадав брата в частині про залізні стовпи".
Після смерті Тараса Микита супроводжував його домовину із Броварів аж до самого Канева. А потім тісно співпрацював із дослідниками, щоб передати їм відомості про брата.
Молодшого брата Кобзаря звали Йосип. Тарас хрестив його старшого сина Трохима, заїжджав у гості до Йосипа під час мандрівок 1845 та 1859 року.
"Поет неодноразово клопотав до поміщика Валеріана Фліорковського, щоби той відпустив Йосипа, Микиту та Ярину із неволі, — розповідає далі Іван Ціхоцький. — Але пан погоджувався звільнити їх лише без земельного наділу. Йосип погодився, за що Тарас був неабияк розсерджений. Бо ж селянин без землі приречений на жебрацтво".
Брати й сестри Кобзаря народили загалом 23 дітей: від Катерини поет мав 12 племінників, від Йосипа та Микити — по троє, від Ярини — п’ятьох. А троюрідних племінників нараховуємо майже 90!
