Не дивно, що нині московити божеволіють лише від згадки про його ім’я: їхні предки роками відчайдушно намагалися його ліквідувати, а коли таки змогли, досягли зворотного ефекту, увічнивши авторитет Бандери і пам’ять про нього.
— Коли на початку 1940-х років Бандера очолив ОУН, він став головним об’єктом розпрацювання радянських спецслужб, — розповідає Микола Посівнич, історик, дослідник українського визвольного руху. — Там розуміли: його, як лідера визвольного руху ОУН-УПА, треба ліквідувати.
— Однак про фізичну ліквідацію Бандери спочатку не йшлося. Чи не так?
— Справді, впродовж 1940 — 1950-х років КДБ-НКВС хотіли знищити його на політичному та особистісному рівнях, створивши Бандері репутацію зрадника України; розкольника, який спричинив конфлікти всередині ОУН; злочинця, який працює за гроші; вбивці євреїв, поляків і мирних українців; колаборанта, який спочатку працював на німецькі спецслужби, а потім ще й на англійські та американські. Коли ж не вдалося його спаплюжити, вони вирішили вбити Бандеру.
Спочатку його ліквідацію доручили агентові-євреєві, який після знешкодження провідника ОУН мав здатися у руки німецького правосуддя і проголосити, що це була помста за євреїв, убитих на території України, зокрема у Львові в липні 1941 року. На щастя, тоді Бандеру ретельно охороняла його служба безпеки, тож спроба була невдалою.
Згодом по Бандеру спецслужби відправили свого агента з числа волинських поляків, аби знову ж таки видати його вбивство за помсту — нібито поляки поквиталися з лідером націоналістів за злочини, які проти Польщі вчинив очолюваний ним рух у 1930 — 1940-х роках. Та і ця спроба була невдалою.
— Що було далі?
— Радянські спецслужби вдалися до інших фарисейських методів. Так, наприклад, Бандеру звинуватили у братовбивстві, зокрема ліквідації противників із числа ОУН (мельниківців). Для цього у 1957 році кадебісти вбили Лева Ребета — колишнього соратника, а потім одного з найбільших опонентів Бандери. Самого ж Бандеру намагалися висвітлити як поганого керівника, який нічого не робив, а просто сидів у тюрмі, тоді як інші воювали.
Коли дискредитація Бандери потерпіла крах, спецслужбісти намагалися шантажувати Бандеру його родиною: розстріляли батька, сестер відправили в Сибір, а дітей пробували викрасти.
— Але зрештою Бандеру таки змогли вбити. Як це відбулося?
— Для ліквідації Бандери КДБ вибрало його земляка, колишнього члена ОУН Богдана Сташинського, якого змогли перевербувати. Спецоперація зі знешкодження Бандери розроблялася довго. Згодом вбивця розповів, що мав декілька нагод ліквідувати свою жертву, та вичікував.
Зрештою Сташинський зустрів Бандеру в під’їзді будинку в німецькому Мюнхені, де жив провідник ОУН, коли той з продуктами в руках повертався з ринку. Вбивця мав спеціальний пістоль з розчином ціанистого калію, через вистріл якого утворювалися випари, що вражали дихальні шляхи. Таким способом убивства спецслужби хотіли інсценувати серцевий напад у провідника ОУН, однак у цю версію ніхто не повірив. До того ж Бандера узгодив зі своєю охороною умовний знак на випадок, якщо бачитиме загрозу своєму життю: будучи лівшею, він мав тримати ліву руку на револьвері. У такій позі його, лежачого на сходах, і виявили.
— Як смерть Бандери вплинула на ОУН?
— У 1960-му через пресу КДБ запускало провокації, що Бандеру нібито вбили його соратники й послідовники, бо мертвим він їм більш вигідний, ніж живим. Усі ці спецоперації інформаційно-пропагандистського характеру мали на меті поховати морально-психологічне реноме Бандери, а також посіяти розбрат і недовіру в середовищі його послідовників.
Та ефект був зворотним: похорон Бандери консолідував навіть ті групи, які ще донедавна були ідейними противниками. Пізніше генерал зовнішньої розвідки КДБ Георгій Санніков писав, що вбивство Бандери стало найбільшою помилкою КДБ: воно перетворило провідника ОУН на Месію й об’єднало організацію на все наступне десятиліття. Після смерті Бандера увійшов до пантеону лідерів, іменами яких називали визвольні рухи й цілі епохи.
— А що відомо про долю його вбивці?
— У 1962 році Богдан Сташинський і його дружина Інга Поль здалися німецьким федеральним властям. Того ж року в найвищому суді Західної Німеччини в місті Карлсруе відбувся “процес Сташинського”. Вбивцю Бандери засудили до восьми років ув’язнення і після того його слід губиться. Відомо лише, що Сташинський потрапив під програму захисту свідків ФБР. Він був не лише цінним агентом зовнішньої розвідки для КДБ, а й джерелом інформації для інших держав. Американці взяли його під свою охорону в обмін на те, що він свідчив про методи роботи радянських спецслужб. Є версії, що в США вбивці Бандери зробили пластичну операцію і легалізували його під іншим прізвищем.