Метеорит Княгиня отримав свою назву від села на Закарпатті, поблизу якого його знайшли в 1866 році. Це небесне тіло було наймасивнішим від усіх, які раніше виявляли на території Європи. І саме його дослідження стали поштовхом до сенсаційної заяви науковців про можливе космічне походження життя на Землі.
Перші звіти про падіння метеорита представив у Відні знаменитий геолог та мінералог Вільгельм Ріттер фон Гайдінгер. У доповіді науковець цитував, зокрема, лісничого Антона Покорного, який викупив знахідку в селянина “за два воли” і перепродав Віденському імператорському музеєві (тепер це — Музей природознавства у Відні).
“В абсолютно ясному небі з півночі несподівано з’явилася маленька хмара, яка раптом стала в десять разів більша від сонця, почувся гул, схожий на постріл зі ста гармат одночасно. В усі сторони вона відкидала сіруваті промені диму, але не випромінювала жодного світла. Через дві-три хвилини після удару почувся рев, наче каміння вдарилося одне об одне, гуркіт тривав 10 — 15 хвилин”, — повідомляла перші подробиці доповіді доктора Гайдінгера про падіння метеорита газета Wiener Zeitung.
Ще у небі метеорит розколовся, від головного ядра розлетілися осколки, яких, за тодішніми припущеннями, могло бути приблизно сотня. Більшість каменів упали в околиці села Княгині та сусідньої Стричави. Головний фрагмент метеорита трикутної форми вгруз у поверхню землі на 2,7 метра. Далі заглибитися завадили тверді гірські породи.
Ще у небі метеорит розколовся, від головного ядра розлетілися осколки, яких, за тодішніми припущеннями, могло бути приблизно сотня.
Одразу було знайдено майже 60 осколків. Найбільший важив приблизно 270 кілограмів.
“Декілька каменів були теплі, хоча до більшості з них торкнулися лише через години, а то й навіть через дні після падіння”, — переказували газетярі свідчення очевидців.
Науковці змогли визначити, що з’явився метеорит із сектора неба, де в той час було розташоване сузір’я Великої Ведмедиці. Від того часу минуло вже понад 150 років, однак повноцінних археологічних досліджень на місці падіння метеорита досі так і не було проведено.
“У першій половині ХХ століття територія падіння метеорита Княгиня переходила від однієї держави до іншої, а в радянський період той район входив у прикордонну зону СРСР і про ніякі наукові дослідження там і мови бути не могло. Україна ж, здобувши незалежність, мала вже інші пріоритети”, — зауважив з цього приводу археолог Микола Бандрівський.
Нині в метеоритній колекції Національного науково-природничого музею НАНУ зберігається лише 112 грамів від метеорита Княгиня, а у Львівському національному університеті імені І. Франка — 159 грамів.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також текст про боротьбу з відьмами в українських селах