Петро Прокопович міг стати видатним військовим, але увійшов в історію як великий пасічник і винахідник рамкового вулика, конструкція якого стала революційною для бджільництва в усьому світі!
— Народився Петро Прокопович у 1775 році в селі Митченки, поблизу Батурина, у родині священника. Походив із давнього козацького роду, — розповідає Любов Кіяшко, заступниця директора НІКЗ “Гетьманська столиця”. — У молодості потрапив до Переяславського кінно-єгерського полку і добре зарекомендував себе на службі. Але Петра військова кар’єра не цікавила.
Повернувшись до рідного села, він відвідав пасіку молодшого брата Федора. 1800 року Петро облаштував й свою пасіку. Утім через рік Прокоповича спіткало нещастя — його пасіку й дім знищила пожежа. Майбутній винахідник був змушений деякий час жити в землянці.
— А тим часом пасічник відбудовував усе з нуля — самотужки робив традиційні для того часу вулики-дуплянки: всередині дупла дерева видовбувалось місце для бджолиного рою, — каже Валерій Корж, дослідник життя винахідника. — Комахи заселялись усередину, їхні соти приклеювались до внутрішньої частини дуплянки й, аби зібрати мед, доводилось там все руйнувати.
— Тоді Петро Прокопович і вирішив створити вулик?
Л. Кіяшко:
— Так, він не міг бачити, скільки бджолосімей гине через такий забір меду. Та й аби вигнати бджіл з дуплянки, їх викурювали димом. Мед через це мав гіркуватий присмак. Прокопович довго шукав рішення. За переказами, рамковий вулик, у якому соти у планках можна було витягти без шкоди для бджіл, йому наснився у новорічну ніч — на 1 січня 1814 року.
За переказами, рамковий вулик, у якому соти у планках можна було витягти без шкоди для бджіл, йому наснився у новорічну ніч.
В. Корж:
— Тож у 1814 році Петро Прокопович перший у світі отримав чистий стільниковий мед. І всі його бджоли залишились цілі-цілісінькі! Рамковий вулик Прокоповича був щонайменше у п’ять разів більшим за дуплянку: вулик із трьома секціями мав об’єм 94 літри, з 4-ма — 130 літрів, а дуплянка — 17,5 літра. Винахід дозволив Петру Прокоповичу швидко збільшити свою пасіку — загалом вона налічувала 2700 вуликів!
— Чим ще запам’ятався історії винахідник?
— У 1828 році Петро Іванович заснував Школу бджільництва. За 51 рік роботи цього закладу з нього випустили 566 пасічників! Навчання тривало два роки. Заразом школа давала знання з арифметики, письма, вчитись на хутір приїздили навіть з інших країн. А навчання тут велось лише українською!
Л. Кіяшко:
— Попри те, що Прокопович був заможним чоловіком, на пасіці завжди ходив у простій сорочці та полотняних штанах, не виділявся з-поміж інших селян. Цікавий факт: коли він хотів надрукувати “Записки про бджіл” українською мовою і попросив дозволу імператора — той йому відмовив. Петро Іванович тоді майже повністю знищив свою працю. Сам імператор Микола I був на пасіці в Пальчиках і уклав договір на поставку меду до двору. Гостював там і історик Михайло Костомаров, і Тарас Шевченко. Нині минуло уже 245 років з дня народження Прокоповича, а його рамковий вулик хоч і зазнав модифікацій, та досі є найкрашим варіантом для життя бджіл.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про неймовірну долю українського хірурга, який здійснив справжній медичний прорив
