До свого тріумфу майбутній вождь Третього рейху йшов майже 13 років.
У липні 1920 року ветеран Першої світової війни Адольф Гітлер очолив Німецьку націонал-соціалістичну робітничу партію (НСДАП). Разом з Антоном Декслером він створив її політичну програму із 25 пунктів, серед яких були обіцянки проведення соціалістичних перетворень в Німеччині та встановлення чіткої централізації влади.
Одним з головних пунктів партії Гітлера була денонсація, тобто розірвання, Версальського договору, який зафіксував підсумки Першої світової війни і призвів до територіальних втрат Німеччини та санкцій, які не дозволяли розвивати економіку країни, зокрема, її військово-промисловий комплекс.
Риторика перегляду умов "несправедливого" мирного договору приваблювала широкі маси населення в Німеччині, втомленого виживанням у важкі кризові 1920-ті роки.
У 1923 році Гітлер спробував повторити трюк італійських фашистів, які прийшли до влади внаслідок так званого "походу на Рим" — всенародної акції, яка продемонструвала значну підтримку цієї політичної сили і допомогла стати Беніто Мусоліні прем’єр-міністром. Однак, "пивний путч" Гітлера закінчився для нього арештом і тюремним ув’язненням. Політик відбував покарання в доволі комфортних умовах, саме в цей час написав "Mein Kampf" ("Моя боротьба"). Зрештою з ув’язнення Адольф Гітлер вийшов з ореолом мученика та в лаврах публіциста.
У 1932 році нацисти вже були вагомою політичною силою, яка на парламентських виборах набрала найбільше голосів, але не могли добитися від німецького президента Пауля фон Гіденбурга призначення свого фюрера рейхсканцлером — головою уряду Німеччини.
"Наразі основним акцентом є питання формування уряду. У суботу лідера націонал-соціалістів Адольфа Гітлера прийняв президент Гінденбург. Після зустрічі Гітлер повідомив, що президент дуже категорично відхилив його прохання", — повідомляла у серпні 1932 року газета Das interessante Blatt.
Невдовзі після цього у пресі почали з’являтися публікації про фінансові зловживання сина президента Німеччини Оскара фон Гінденбурга, який був великим поміщиком і начебто нецільовим чином використовував державні дотації та ухилявся від сплати податків. Як повідомляла тогочасна газета австрійських комуністів Die Rote Fahne у статті під назвою "Гітлер — завойовник", мова йшла про використання коштів державної програми для аграріїв "Східна допомога", які осідали в кишені Гіденбурга-молодшого, та про його віллу у місті Нойдеку, яку подарували президенту Німеччини на його 80-річчя.
Якби там не було, та під тиском цих подій 30 січня 1933 року президент Гіденбург оголосив про призначення Адольфа Гітлера головою уряду Німеччини. Новий рейхсканцлер уже через два дні після призначення оголосив про розпуск парламенту і нові вибори у Рейхстаг.
Факельний похід прихильників Гітлера після його призначення рейхсканцлером Німеччини.
Das interessante Blatt, 1933 рік.
Головними опонентами партії нацистів на парламентських виборах були німецькі комуністи, яких очолював Ернст Тельман. Щоб прибрати політичних конкурентів, Гітлер та його соратники звинуватили їх у підпалі Рейхстагу, пожежа в якому виникла всього за 6 днів до виборів.
Як повідомляла тоді газета Das interessante Blatt, одразу після пожежі було затримано голландського комуніста, який останніх два роки жив у Німеччині, ван дер Люббе.
"Наступного дня рейхсканцлер видав надзвичайний указ про захист народу та держави, яким оголошено найжорсткішу боротьбу зі змовниками. Арештовано близько сотні комуністів, їхні видання заборонені до виходу, впроваджуються заборони на низку громадянських свобод", — писали тодішні газетярі.
Рейхсканцлер Гітлер та його соратники Герінг та Геббельс біля Рейхстагу після пожежі.
Das interessante Blatt, 1933 рік.
21 березня 1933 року з нагоди скликання нового парламенту у гарнізонній церкві у місті Потсдамі відбулося урочисте богослужіння, під час якого Гітлер і Гінденбург здійснили символічне рукостискання, яке символізувало історичну спадкоємність влади в пруссько-німецькій державі.
"Канцлер Гітлер і президент Гінденбурґ увійшли в церкву. Перед вівтарем були проголошені промови проти партійних суперечок та національної саморефлексії. Члени уряду та депутати націонал-соціалістів були вдягнуті в уніформу С.А. (С.А. — штурмові загони партії нацистів, які після 1933 року стали допоміжними підрозділами поліції, — Авт.)", — повідомляла газета Das interessante Blatt.
Фотоколаж Der Kuckuck, 1933 рік.
Прийшовши до влади, Гітлер відмовився виконувати умови Версальського договору, скасував статус демілітаризованої Рейнської зони та відновлював армію. Після смерті Гінденбурга у серпні 1934 року за результатами плебісциту Гітлер скасував інститут президентства в країні, перебравши на себе усі повноваження глави держави як "фюрер і рейхсканцлер". На загальнонаціональному референдумі такий крок отримав схвалення 84,6% виборців. Упродовж кількох наступних років у Третьому рейху, як почала офіційно називатися Німеччина, було практично повністю ліквідовано безробіття, розпочалися великі будівництва, організовувалися масові свята і культурні заходи.
Під час погрому, відомого як "Ніч довгих ножів" (1934 рік), було вбито багатьох політичних супротивників Гітлера, зокрема генерала Курта фон Шлейхера, який був попередником фюрера нацистів на посаді рейхсканцлера.
Дізнайтеся також найголовніше про радянсько-фінську війну: вони боролись 104 доби та 4 години
