Того зимового дня 1944 року помічниця гарвардського вченого-репродуктолога Джона Рока, 34-річна Міріам Менкін, мало не спізнилася на роботу. Усе через те, що маленька донечка всю ніч капризувала — у дитини різалися зубки. Невиспана й втомлена, жінка взялася проводити звичний експеримент із яйцеклітиною у пробірці: занурювала її у сперму на 30 хвилин і спостерігала у мікроскоп, очікуючи на поділ клітин.
Міріам робила це щосереди: вводила промиту жіночу яйцеклітину в розчин донорської чоловічої сперми у пробірці й молилась, щоби дві клітини стали єдиним цілим. Бос Міріам дуже чекав на такий результат.
Джон Рок практикував у безплатній жіночій лікарні в Брукліні, штат Массачусетс, і шукав нові методи лікування непліддя. Він, насамперед, хотів допомогти жінкам зі здоровими яєчниками, які не могли завагітніти через проблеми з матковими трубами.
Як бачив лікар зі своєї практики, це була причина кожного п’ятого непліддя. Рок сподівався, відтворивши природний процес об’єднання і поділу статевих клітин у пробірці, віднайти методику, що допоможе сотням американських (і не лише) родин пізнати радість батьківства.
Яйцеклітини отримували у пацієнток, які за медичними показаннями мали хірургічне видалення яєчників. Загалом було вилучено приблизно 800 яйцеклітин, 138 з них інкубували зі сперматозоїдами. Цей експеримент тривав шість років, але результат був невтішним...
Цього разу лаборантка задрімала й не помітила, як замість 30 хвилин звичного експерименту минула година. Тоді Міріам поставила пробірку в інкубатор і взялася за інші справи. Але через день, під час контрольного огляду пробірки, лаборантка помітила дещо дивовижне: клітини з’єдналися і швидко ділилися.
У Міріам затремтіли руки, а серце, здавалося, ось-ось вистрибне з грудей. Вона негайно попросила телефоністку з’єднати її з професором Роком. “Джоне, — сказала схвильовано, — приїжджайте. Ви мусите це побачити!”
Джон Рок був на іншому кінці міста, в лікарні, він щойно прийняв треті за той день пологи.
“Мисливиця за яйцеклітинами”
Міріам Менкін народилася 8 серпня 1901 року в Ризі. Незабаром її родина емігрувала до США. Батько був талановитим лікарем, працював у престижній клініці в Нью-Йорку. Міріам дорослою згадувала, як у дитинстві зачаровано слухала розповіді батька про науку й про те, що незабаром буде винайдено ліки проти невиліковних хвороб.
У 1922 році Міріам закінчила Корнельський університет зі ступенем бакалавра з гістології та порівняльної анатомії. Потім здобула ступінь магістра в Колумбійському університеті та диплом бакалавра в Сіммонс-коледжі. Дівчина мріяла піти слідами свого батька й вступити до медичної школи, але стикнулася з перешкодою: дві провідні медичні школи Америки відмовили їй. У ті часи в США більшість елітарних медичних шкіл не приймали жінок, а решта мали суворі квоти.
Спочатку Міріам викладала біологію та фізіологію у коледжі. З 1930 — 1935 років працювала науковим співробітником із патології у Гарвардській медичній школі, у державних лабораторіях штату Массачусетс і зрештою влаштувалася у безплатну лікарню для жінок у Бостоні.
Тут у 1938 році акушер-гінеколог Джон Рок запропонував їй роботу над своїм новим проектом. Рок не обіцяв майбутній помічниці ні великих грошей, ні швидкого успіху, ні слави. Але жінка погодилася: у них з чоловіком (випускником Гарварду, лікарем-початківцем) на руках була маленька донька з хронічною хворобою, графік роботи у Рока був оптимальним.
Щовівторка о восьмій ранку Менкін підходила до операційної у підвалі благодійної жіночої лікарні в Брукліні. Рок віддавав крихітний фрагмент яєчника, який він щойно видалив у пацієнтки, — фолікул. Міріам несла зразок до лабораторії на четвертому поверсі, там виймала з фолікула дорогоцінну яйцеклітину. Це було нелегке завдання. Яйцеклітина навіть під збільшувальним склом — крихітна темна цятка.
Міріам Менкін.
Міріам любила цю роботу, гордовито називала себе “мисливицею за яйцеклітинами”, адже з одного погляду могла чітко визначити, деформована вона чи нормальна. По середах науковиця змішувала її зі спермою, у четвер молилася, а по п’ятницях — зазирала в мікроскоп. Щоп’ятниці вона бачила однакову картину — незапліднена яйцеклітина й купа мертвих сперматозоїдів навколо. Протягом шести років це повторилося 138 разів!
Коли професор Рок побачив, що відбувається у пробірці, він аж зблід, потім став кликати колег-лікарів. До лабораторії миттю збіглися люди — всі хотіли побачити, як виглядає людський ембріон у найперші дні після зачаття.
1948 року Менкін і Рок разом опублікували повний звіт про перше успішне ЕКЗ у журналі Sciencе. Прізвище Менкін стояло на першому місці — професор Рок був шляхетним науковцем. Дослідниця написала й була співавтором 18 наукових праць, зокрема двох історичних доповідей у журналі Science, які описували перше успішне зачаття у пробірці. І все ж, на відміну від Джона Рока, ім’я Міріам Менкін не стало загальновідомим, вона назавжди залишилася у тіні свого шефа.
“Безпечні дні” чи пігулка?
Багатодітна родина Років, емігрантів з Ірландії, була дуже побожною, і молодший — п’ятий син Джон, теж виріс ревним католиком. Вступити на медичний факультет Гарвардського університету він зміг при фінансовій підтримці батька та старшого брата. У 1923-му відкрив клініку з лікування непліддя при Загальній лікарні Массачусетса, а роком пізніше — аналогічну клініку при безплатній лікарні для жінок.
Щоп’ятниці вона бачила однакову картину — незапліднена яйцеклітина й купа мертвих сперматозоїдів навколо.
В історію медицини Джон Рок, попри успіх його революційного винаходу в 1944-му, увійшов як розробник методів наукової контрацепції. На початку 1950-х років Рок провадив дослідження впливу гормонів прогестерону та естрогену на овуляцію. Учений і надалі досліджував проблему неплідності. Але результати його досліджень несподівано знайшли застосування в іншій сфері — пошуку надійних методів запобігання вагітності.
За роки практики Джон Рок бачив багатодітних жінок, у яких часті вагітності провокували опущення матки, проблеми з нирками та загальне передчасне старіння, а то й критичні стани під час пологів. Ще у 1931-му Рок став одним із лікарів, які підписали звернення про перегляд чинних законів про дітонародження.
У 1936 році він відкрив у Бостоні клініку для жінок-католичок, де для запобігання вагітності застосовувався календарний метод планування сім’ї, побудований на відмові від статевих контактів тільки в фертильні дні. Однак у цей час Католицька церква розглядала як єдиний допустимий спосіб запобігання вагітності утримання від статевих зв’язків загалом, тож метод, запропонований Роком, не набув популярності.
І лише на початку 1950-х років, коли папа Пій XII визнав можливим також календарний метод, у співавторстві з Девідом Лотом Джон Рок видав книгу “Батьки з власної волі”, присвячену темі запобігання вагітності.
Згодом дослідження Рока відіграли важливу роль у розробці першої протизаплідної таблетки на основі синтетичного прогестерону, яка була дозволена до застосування у США в 1958 році. Саме цього ж року папа Пій XII оголосив, що жінки можуть вживати новий препарат у випадках, коли він виписаний лікарем для лікування дефектів дітородної системи. Однак його використання саме як контрацептива було оголошено Ватиканом аморальним.
Рок своєю чергою намагався довести, що, як і календарний метод, вплив контрацептива базується на тих же гормонах, які виробляє людський організм. У 1963 році, коли протизаплідні засоби були вже визнані релігійними авторитетами протестантизму та юдаїзму, Рок випустив книгу “Час прийшов: пропозиції лікаря-католика припинити боротьбу проти контролю за народжуваністю”. Проте католицькі теологи були невблаганні, і розчарований Джон Рок навіть перестав відвідувати месу.
“А чи є у неї душа?”
Досягнення Менкін і Рока відкрило нову добу в репродуктивній медицині. Відтепер учені могли на власні очі спостерігати за ранніми етапами життя. 1966 року Роберт Д. Едвардс, британський учений-фізіолог, встановив, що дозрівання жіночих яйцеклітин in vitro відбувається протягом 36 — 37 годин після піку певних гормонів.
До лабораторії миттю збіглися люди — всі хотіли побачити, як виглядає людський ембріон у найперші дні після зачаття.
У 1968-му, після копітких багаторічних експериментів, Едвардс здійснив перше екстракорпоральне запліднення, або ЕКЗ (за що став лауреатом Нобелівської премії з фізіології та медицини у 2010 році з формулюванням “за розробку технології штучного запліднення”).
Втрутилася Католицька церква. Кардинал Альбіно Лучані, обраний на папський престол у серпні того ж року, офіційно заявив, що немовля з пробірки буде прийнято Церквою як звичайна дитина, і обговорення припинилося.
У 2006-му і 2013-му Луїза успішно народила двох синів, зачатих у природний спосіб. Рідна сестра Луїзи, Нетелі, з’явилася на світ у 1982 році. Дівчинка також була народжена завдяки процедурі ЕКЗ. Нетелі виросла здоровою жінкою і також завагітніла без проблем, нині вона — мати трьох дітей.
Незабаром штучне запліднення перетворилося на прибутковий бізнес. Лише у США 2017 року ЕКЗ було основним методом репродуктивної допомоги у 284 385 спробах зачати дитину. Нині ЕКЗ допомагає вже кожній п’ятій парі, що потерпає від безплідності, народити дітей.
У 2018 році, виступаючи з доповіддю на Міжнародному медичному конгресі, Девід Адамсон, один з організаторів Міжнародного комітету з моніторингу допоміжних репродуктивних технологій (ICMART), повідомив, що на 2014 рік у світі налічувалося понад 7 мільйонів людей, народжених за допомогою ЕКЗ.
За різними оцінками, дотепер, завдяки використанню найновіших репродуктивних технологій, у світі народилося понад 10 мільйонів дітей.
І Джон Рок, і Міріам Менкін встигли, на щастя, побачити дивовижні результати своєї праці. Джон Чарльз Рок помер у 1984-му на 95-му році життя в Пітерборо (Нью-Гемпшир), а Міріам Менкін — у 1992-му, на 91-му році життя у Бостоні (Массачусетс).
Дарія ВИСОЧИНА
