Рівно 100 років тому — 4 грудня 1922-го — народився кумир не одного покоління. Його життя було дуже яскравим — як професійне, так і особисте. Проте досить коротким: головний режисер нашого буття відміряв геніальному акторові лише тридцять шість літ...
Прем’єра — в Каннах
...У школі ми вчилися у другу зміну. І оскільки до обіду було вдосталь часу, вчителька влаштовувала культпоходи в кіно. Або на мультики, або на художні фільми. Так одного разу я потрапив на стрічку “Фанфан-Тюльпан”. Захопливий сюжет, поєдинки на шпагах, французький гумор плюс ляму-у-у-р. Досі пам’ятаю сцену з картини: Жерар Філіп стоїть на даху з черепиці, а внизу — об’єкт його залицянь у сукні з нескромним декольте. Її принад і стосувались жарти екранного ловеласа...
“Фанфан-Тюльпан” був двадцять третім фільмом актора, проте саме з його виходом на екрани в 1952 році Жерар Філіп зрозумів, що таке справжня популярність. Прем’єра відбулася на фестивалі у Каннах, рідному місті зірки, тож у залі сиділи його родина та колишні однокласниці. І хоч нагорода дісталася режисерові Крістіану-Жаку, приводу сумувати не було. Адже актор зміг втерти носа тим, хто у нього не вірив.
Серед останніх — батько. Той працював адвокатом і, заробивши непогані гроші на судових процесах, навіть купив невеликий готель у Грасі. (Мені, до речі, доводилося бувати в цьому містечку, що в 30 хвилинах їзди від Канн). Зрозуміло, що й сина він бачив не на сцені, а за кафедрою у суді. Навіть відправив його вчитися до юридичного коледжу в Ніцці, але... Мельпомена все ж спокусила Жерара Філіпа й він подався у студію драми.
Кажуть, до матері майбутньої зірки, яка поповнювала сімейний бюджет гаданням на картах, внадився один із режисерів. Матір і проговорилась йому, що її чадо хоче стати актором. Радше для відчіпного, ніж серйозно, чоловік порадив, куди й до кого слід звернутися. Що ви думаєте: в одному з провінційних театрів у худорлявому Жерарі Філіпу розгледіли приховані таланти. З чиєїсь легкої руки було дано старт його кар’єрі.
“Червоне і чорне”
Та якими гучними не були б оплески та вигуки “браво” в театрі, більшість артистів, мов метелики, летять на світло кінопроектора. Не винятком був і наш герой. У 1944 році він дебютує на екранах, зігравши епізод у фільмі “Крихітки з вулиці квітів”. Крок за кроком — від менш успішних проектів до більш — Жерар Філіп нарешті вхопив удачу за фалди.
Йдеться про роль у картині “Пармська обитель”, де його партнеркою була незрівнянна Марія Казарес. Потім з ким тільки йому не доводилося грати: Симоною Синьйоре (дружина Іва Монтана), Мішель Морган, Даніель Дар’є, Джиною Лоллобриджидою (оля-ля!) та іншими легендарними актрисами. Що вже казати про режисерів — від Марка Аллегре і Рене Клера до Роже Вадіма (останній був чоловіком Брижит Бардо).
Фільми, що мали успіх у Франції, зрозуміло, продюсери намагались продавати за кордон. Зокрема, за “залізну завісу”. І хоч деякі з них потерпали від ножиць пильних радянських цензорів, навіть “кастровані” викликали захоплення у нашого глядача.
“Пригадую, коли стрічку “Червоне і чорне” показували в Київському університеті, то ажіотаж був шалений, — розповідає “Історії+” 81-річний культуролог Вадим Скуратівський. — Охочих придбати квитки було стільки, що вони перекинули касу з бабусею, яка їх продавала... Таких фільмів тепер немає. Як і акторів!” “Жерар Філіп справді був унікальним, — додає 73-літній режисер Олег Бійма. — Це світова величина...”
До речі, в 1955 році француз гостював в українській столиці, перед тим відвідавши ще два “зразково-показові” міста СРСР. Тоді зірку водили “туристичними місцями”, запросили на футбольний матч (він навіть зробив символічний удар по м’ячу), влаштували зустріч із молоддю. Актор поводився розкуто, обіймав дівчат, охоче цілував їх, коли ті дарували кумирові квіти. Причому — усе це перед камерами...
Заради нього розлучилась
Та його серце належало дружині — Анн Філіп. Точніше її ім’я до одруження було Ніколь, а прізвище Фуркад. Проте після візиту в мерію, де було зареєстровано шлюб, жінці довелося змінити і перше, і друге. Жерар вирішив витерти — немов гумкою зі шкільного пеналу — те, що було до їхньої зустрічі.
Доля могла й не звести Анн і Жерара. Адже вона була заміжня, виховувала дитину, займалась сходознавством, писала книги та знімала документальні стрічки й, очевидно, не планувала щось особливо змінювати. Проте одного разу (це було в Піренеях, куди друзі витягли актора) вони зустрілися. Так, жінка бачила його фільми, але не думала, що в житті Філіп виявиться ще більш чарівним.
І вона потрапила під вплив тих чарів. Його голосу, його погляду, його жестів... Не могла пручатися почуттю, що зародилось десь усередині. Та й, напевно, не хотіла. Тому з головою занурилась у бурхливий роман, що тривав п’ять років. Однак Анн було мало тих зустрічей потайки в паризьких готелях і на квартирах друзів. Відтак вона відважилась піти від першого чоловіка.
У 1951 році закохані відгуляли весілля. Сімейне гніздо звили в Парижі, купивши помешкання у непоганому районі. (Потім стануть і господарями заміського будинку, куди втікатимуть від допитливих очей та вух). Анн візьме в свої руки не тільки приватне, але й професійне життя зірки. Відтепер без неї Жерар не даватиме згоди на жодну роль. Що в театрі, що в кіно.
Діагноз медиків був, як грім у серпневому небі Канн. Ра-а-ак!
Через три роки, напередодні Різдва, в них народиться дівчинка, яку назвуть Анн-Марі. А ще через два — хлопчик, якого охрестять Олів’є. Молодий татусь був на сьомому небі від щастя. Поява дітей в оселі актора, якого в кінотусовці оточували переважно циніки, егоїсти та самозакохані колеги, принесла нові емоції та почуття. Хто б міг подумати, що секс-символ виявиться чудовим батьком.
Шкода, що тоді не було мобільних телефонів із камерами, бо можна було би зафіксувати, з якою любов’ю зірка купала, пеленала й розважала свою малечу. Коли ті трохи підростуть, він декламуватиме їм на ніч казки власного авторства. Їх незмінним героєм був песик на кличку Патрон, перепрошую, Зое. Щоразу діти ледь не надривали животи, коли тато розповідав чергову серію пригод улюбленої такси...
Інший бік медалі — з появою доньки й сина, які потребували не лише казочок перед сном, Анн стала менше уваги приділяти чоловікові. Відтак той шукав розваг у товаристві інших жінок. Насамперед — актрис, з якими його зводила спільна робота на майданчику. А під час сімейних розбірок одного разу ще й поділиться з дружиною “іменами та адресами”. Аби ще більше поранити її серце.
Про хворобу — ні слова
Щоб не бачити німих докорів та сліз на обличчі Анн, актор погоджується на зйомки в далекій Мексиці. Саме там фільмував картину “Лихоманка шириться в Ель-Пасо” Луїс Бунюель. Робота з “оскароносним” режисером принесе Жерарові Філіпу сатисфакцію, проте... До Парижа він повернеться з підточеним здоров’ям.
Тривалий час “Фанфан-Тюльпан” ігнорував біль у животі, списуючи його на акліматизацію, пізню вечерю (для французів сісти за стіл о дев’ятій вечора — цілком нормально) чи надмір спиртного. Та й за постійною роботою — його кар’єра була на самому піку — часу на відвідини лікарів бракувало.
І от він опинився у шпиталі на рю Віолет. Наївно сподіваючись, що незабаром карусель його життя закрутиться зі звичною швидкістю. Однак діагноз медиків був, як грім у серпневому небі в Каннах. Ра-а-ак! Лікарі давали Жерару Філіпу лише місяць. У цій ситуації рідні вирішили не говорити хворому про реальний стан справ.
Дружину мучили докори сумління та й загалом її душевний стан, як неважко здогадатися, був далекий від рівноваги. Про ті дні Анн Філіп потім напише відверті мемуари, які неможливо читати без сліз. До речі, “Одну миттєвість” переклали й видали у шістдесяті роки в СРСР. Можна тільки дивуватися цьому факту, адже подібної літератури — приватного стриптизу почуттів — у той час у нас не було...
Жерар Філіп помер ще до прем’єри свого останнього фільму. Зірки не стало 25 листопада 1959 року. Для його прихильників у всьому світі це було шоком. Адже актор мав лише 36 років. Свій останній спочинок він знайшов на півдні Франції — на одному з провінційних цвинтарів. Його могила — дуже скромна. Зате туди досі приїздять шанувальники...
Анн Філіп, якій доля подарувала провести одинадцять років у товаристві коханого, більше ніколи не вийде заміж. Щоправда, непоправна втрата щось зламає в її внутрішньому хронометрі. Це відчують на собі передусім діти, з якими вона особливо не панькатиметься. І в Анн-Марі, і в Олів’є залишились не надто райдужні спогади про дитинство.
Кажуть, один із онуків актора виріс його точною копією. Тож бабуся залюбки бавилась із ним та всіляко балувала. Адже в якихось жестах та нюансах впізнавала Жерара, після смерті котрого так і не змогла випростати спину. Вдова зірки проживе ще тридцять років, а помре на самоті в своїй оселі від енцефаліту.
...Того кінотеатру, де у дитинстві я бував із культпоходом, уже давно немає. Його знесли надцять років тому, розбивши там якусь клумбу. Проте, щоразу проходячи повз, я згадую афішу, на якій був намальований усміхнений Жерар Філіп. І тоді хочеться вигукнути: “Привіт, Фанфан-Тюльпан!”
