Цей замах на верхівку болгарської влади був організований із Радянського Союзу силами Разведупра РККА (попередник ГРУ Росії). Комуністи здійснили теракт 16 квітня 1925 року, у Страсний тиждень, у Чистий четвер, маючи на меті знищити одразу все керівництво держави — царя Бориса III, уряд країни та вище військове командування.
За задумом московських організаторів, усе це мало призвести до безвладдя, розгубленості та паніки у владних і силових структурах. Це дало б змогу бойовикам Болгарської компартії під виглядом “авангарду робітничого класу” захопити владу і проголосити початок “пролетарської революції”.
У грудні 1924 року росіяни завербували паламаря собору Святої Неділі в Софії Петра Задгорського. З його допомогою терористи заздалегідь внесли до собору та заклали під одну з опорних колон склепіння 25 кілограмів тротилу. Спочатку радянські терористи планували вбити директора поліції Владимира Начова, а під час жалобної церковної служби, де, як передбачалося, збереться вся еліта держави, здійснити масштабний теракт, який мав бути використаний для початку революції.
Однак уже невдовзі стало зрозумілим, що через сильну охорону вбити Начева буде дуже важко. Тоді вбивці визначили інші жертви: царя Болгарії Бориса III, а також генерала у відставці, колишнього начальника штабу П’ятої Дунайської дивізії та заступника командувача армії, депутата правлячої партії “Демократичний союз” Константина Георгієва. 14 квітня 1925 року комуністи організували замах на царя Бориса ІІІ. У супроводі чотирьох осіб монарх вирушив машиною на полювання на перевал Арабаконак біля містечка Орханія.
Коли він повертався, пролунали постріли, охоронець царя і співробітник Музею природничої історії були вбиті, а його водій дістав поранення. Борис спробував взяти на себе керування машиною, але не впорався, і автомобіль врізався у телеграфний стовп. Цареві пощастило, що водій вантажівки, який випадково проїжджав повз, допоміг йому і двом його супутникам, що залишилися живими, сховатися.
Однак того ж дня о 20.00 терористам вдалося застрелити генерала Георгієва. Сталося це під час вечірнього богослужіння в церкві Семи святих, де генерал був присутній разом зі своєю онукою. Вбивцею був бойовик Болгарської комуністичної партії Атанас Тодовичин, якому вдалося втекти з місця злочину.
Заупокійну молитву за вбитим генералом було призначено на 16 квітня (Великий четвер) у Софійському кафедральному соборі Святої Неділі. На відспівуванні загиблого мала зібратися вся військова та політична еліта Болгарії. О 7-й годині ранку паламар Задгорський впустив до церкви керівника операції Нікола Петрова.
Жалобна процесія увійшла до собору о 15-й годині, службу вів митрополит Стефан (майбутній екзарх). Спочатку труну поставили поряд із замінованою колоною, але потім через велику кількість присутніх було вирішено перенести її трохи вперед, завдяки чому політичні лідери держави опинилися на певній відстані від епіцентру вибуху.
Магазин, де підпільно збиралися терористи.
Згідно із планом операції, після початку літургії паламар Задгорський подав знак, і бойовик Петр Абаджиєв привів у дію пекельну машину. О 15-й годині 20 хвилин у соборі прогримів вибух жахливої сили. Він стався в умовах масового скупчення людей, у натовпі, в якому стояли майже всі намічені на знищення офіційні особи. Причому для більшої певності вибух тротилу було доповнено пущенням отруйного газу. До того ж на присутніх впали залишки склепіння церкви.
Унаслідок теракту відразу загинули 134 особи (серед них цілий клас гімназисток, які співали у церковному хорі). Серед загиблих опинилися мер Софії, шеф поліції, 12 генералів, 15 полковників, 7 підполковників, 3 майори, 9 капітанів, 3 депутати. Майже пів тисячі осіб зазнали поранення. Їх, ледь живих, витягали з-під уламків і доправляли в лікарні, де незабаром померло ще 79 осіб. Загальна кількість загиблих становила 213 осіб.
Керівництво Болгарії на похороні жертв трагедії.
У момент вибуху царя Бориса ІІІ у соборі ще не було — його автомобіль тільки в’їжджав на вулицю, що веде до собору. Загалом загинули пересічні глядачі траурної церемонії та політики й чиновники другого ешелону. Ті ж люди, заради яких комуністи підірвали собор — уряд на чолі з прем’єр-міністром та цар, здебільшого не постраждали.
Спецслужби знайшли письмовий наказ із Москви про приведення бойовиків Болгарської компартії у повну готовність у ніч проти 16 квітня.
Виконавців та організаторів теракту поліція встановила швидко – завдяки розслідуванню по гарячих слідах та масі документів, виявлених на конспіративних квартирах. Спецслужби навіть знайшли письмовий наказ із Москви про приведення бойовиків Болгарської компартії у повну готовність у ніч проти 16 квітня.
У Болгарії відразу було оголошено воєнний стан, і почалася облава на членів компартії, причому чимало громадян усіляко сприяли пошуку злочинців. Кожен, у кого знаходили зброю та вибухівку, вважався терористом. У наступні два тижні було заарештовано 3194 особи, багатьох з яких вбили без суду або засудили до страти.
З 1 по 11 травня у Софії пройшов суд над членами БКП, результатом якого стали численні смертні вироки, зокрема для паламаря собору Петра Задгорського. Водночас декільком бойовикам вдалося втекти до СРСР.
Серед них був і вбивця генерала Георгієва Атанас Тодовичин. У Совдепії він взяв собі ім’я Володимир Ільєв, вступив до ВКП(б), навчався у школі прикордонних та внутрішніх військ НКВД СРСР. Однак у березні 1938 року в рамках сталінських репресій його заарештували, засудили до розстрілу і 7 вересня 1938 року стратили.
Іван ГАВРИШ
