Це був не лише талановитий полководець, але й літератор, мемуарист та покровитель мистецтв. Завдяки своїм амбіціям та стратегічному хисту він заснував могутню імперію Великих Моголів, яка протягом двох століть домінувала на Індійському субконтиненті.
Захір ад-дін Мухаммед Бабур народився 14 лютого 1483 року в Андиджані, сучасному Узбекистані, у знатній родині, яка походила від Чингісхана по материнській лінії і від Тимура по батьківській. Хлопець рано втратив батька і змушений був взяти на себе керівництво князівством Фергана у віці 12 років.
Відтоді Бабур постійно боровся за своє право правити у Фергані. Він не раз то втрачав владу, то відвойовував. Перший великий успіх прийшов до нього у 1497 році, коли він захопив Самарканд, важливий центр Тимуридів. Проте вже через кілька місяців втратив це місто і свою державу через внутрішні змови.
Він був покровителем мистецтв та літератури, сприяючи розвитку мініатюрного живопису та перської поезії в Індії.
Та Бабура невдача лише підхльоснула. Він вирушив на південь і в 1504 році захопив Кабул, що став його центром для дальших завоювань. У наступні роки він розширював свій вплив у Афганістані та готувався до походу в Індію.
У 1526 році Бабур, зібравши армію з 12 000 воїнів, здійснив сміливий похід через перевали Гіндукушу до Індії. Там він зустрівся з численними, але не такими дисциплінованими арміями індійських раджів. Завдяки тактичній майстерності та використанню рушниць, яких індійці ще не знали, Бабур здобув ряд перемог.
Найбільшу звитягу Бабур здобув у битві під Паніпаті в 1526 році. Ця битва ознаменувала початок його панування в Індії. З невеликою армією, оснащеною артилерією, Бабур зміг перемогти численну армію делійського султана. Його тактичні новації, як-от використання артилерії на полі бою, мали вирішальне значення для перемоги.
Протягом наступних чотирьох років Бабур завойовував щораз нові землі, розширюючи свої володіння на більшій частині Північної Індії. Він заснував нову столицю — Агру, де розпочав будівництво величних архітектурних споруд, що поєднували в собі перські та індійські мотиви. Бабур також був покровителем мистецтв та літератури, сприяючи розвитку мініатюрного живопису та перської поезії в Індії. Нова держава дістала в європейських сучасників назву імперії Великих Моголів (або Могольської імперії). Однак і тут йому довелося боротися з внутрішніми ворогами. Декілька разів він мусив відбивати вторгнення ворожих сусідніх правителів та придушувати повстання. У 1527 році Бабур здобув важливу перемогу в битві під Кхануа, де переміг раджпутського правителя Рану Сангу. Ця перемога ще більше зміцнила його позиції в Індії.
На міжнародній арені Бабур підтримував зв’язки з Османською імперією та Персією. Він прагнув зміцнювати свої позиції союзами з могутніми сусідами. Його дипломатичні зусилля допомогли забезпечити стабільність держави та розширити вплив Великих Моголів у регіоні.
Також Бабур був великий поет, чиї рубаї (ліричні чотиривірші) захоплюють і надихають багатьох людей і сьогодні. Його перу належить один з найвідоміших у світовій літературі східних творів “Бабур-наме”.
Це особисті щоденники Бабура, які він вів протягом усього життя, зібрані в один твір самим правителем. “Бабур-наме” — не тільки опис особистого життя автора, а й цінне джерело з вивчення історії, культури, побуту народів, флори і фауни тих земель, які він відвідував. Серед наукових праць Бабура особливе значення має “Трактат про Арузі” — праця, присвячена вивченню філологічних основ поезії.
Бабур правив в Індії лише кілька років, але його вплив був значний. Він заклав основи для великої імперії, яка процвітала під керівництвом його нащадків. Провів численні реформи: упорядкував міста Агра і Делі, звів палаци на берегах річки Ямуна, скоротив податки, модернізував систему водопостачання. Імперія Великих Моголів, яку він заснував, стала однією з найбільших і найвпливовіших держав в історії Індії. Його нащадки, як Акбар Великий, продовжили справу Бабура, розширюючи і зміцнюючи імперію.
Помер Захір ад-дін Мухаммед Бабур 26 грудня 1530 року в Агрі. На бажання правителя, тіло було переправлено до Кабулу, де його поховали.
Іван ГАВРИШ
