Він помер 15 листопада 1976 року. Проте шанувальники актора в цей день не зможуть принести квіти на його могилу. Річ у тім, що прах Жана Габена не поховали на цвинтарі, а розвіяли над Атлантичним океаном. Такою була остання воля зірки...
На рахунку знаменитого актора — майже сотня ролей у кіно. (Скільки персонажів він зіграв у театрі — навіть важко полічити). Його партнерками були Брижит Бардо, Мішель Морган, Анні Жирардо, Софі Лорен, Сімона Сіньйоре та інші красуні. А з чоловіків — Луї де Фюнес, Ален Делон, Жан-Поль Бельмондо, Фернандель і не тільки.
Кого тільки не доводилося грати Жану Габену (особливо в молодості): від машиніста локомотива й фінансиста до гангстера та... Понтія Пилата. Однак багатьом нашим глядачам він запам’ятався за роллю комісара Мегре. Йому і до, і після доводилось втілювати на екрані представників закону, але “костюмчик”, пошитий Жоржем Сіменоном, сів на нього ідеально. Зрештою, актор також дуже любив попихтіти люлькою.
Остання звичка неабияк дратувала його дружин (жінок, коханок), але їм доводилося миритися з нею. Жан Габен офіційно був тричі одружений: перший раз — з актрисою Габі Бассе, другий — з танцівницею Жанною Мошен, третій — з моделькою Домінік Фурн’є. І якщо “деб’ютний” щлюб протривав п’ять років, наступний — сім, то останній — майже тридцять. Причому дружина подарувала йому трійко дітей. На додаток до двох, що вже підростали.
Взагалі ж представниці слабкої статі були в захваті від Жана Габена. Веселий, щедрий, галантний, а в молодості — ще й симпатичний. (Про інші достоїнства француза можна лише здогадуватися). Тому не дивно, що на його гачок (пардон за каламбур) потрапили й американська актриса Джинджер Роджерс, і її німецька колега Марлен Дітріх. З останньою у парижанина був дуже бурхливий роман.
Вони зустрілись під час Другої світової війни за океаном — у Голлівуді, де втікачі з Європи, охопленої війною, шукали прихистку. Дві самотності перетнулися за кулісами кіностудії й між ними спалахнуло кохання. Почуття підкріплювала й спільна робота. Як в Америці, так і пізніше в Європі. На згадку про той період залишився фільм “Мартен Руманьяк”...
Жан Габен мав щастя працювати з найкращими тодішніми режисерами. Це — Жан Ренуар, Марсель Карне (чого лише варта “Набережна туманів”), Анрі Верней, Жорж Лакомб. За роль у фільмі останнього “Ніч — моє царство” (1951) актор отримав нагороду на Венеційському кінофестивалі. Через три роки успіх повторився: цього разу з картиною “Повітря Парижа”. Додамо, що в своїй скарбничці парижанин мав також німецького “Срібного ведмедя” та французького “Сезара”.
Цікаво, що Жан Габен майстерно втілював на екрані не лише серйозні ролі, а й комедійні. На радість публіки та на подив критиків, які не втрачали нагоди повстромляти шпильки у знаменитого актора. Мовляв, він уже не той і погоджується на другосортні стрічки. Однак продюсери були іншої думки та щоразу потирали руки, підраховуючи касові збори від чергового проекту. Як у випадку фільму “Через Париж”, де наш герой зіграв із Бурвілем...
У найкращі роки на екрани виходило до п’яти стрічок за участю Жана Габена. Проте на схилі літ йшлося уже про одну-дві картини. Крапку в кінематографі француз поставив фільмом “Святий рік”, творці якого були не особливо оригінальними та запропонували зіграти досвідченого злодія. На диво, він не послав їх до дідька, а сказав “oui”, себто “так”. Зйомки розпочались узимку, прем’єра відбулась весною (якщо бути точним — 23 квітня 1976 року), а восени зірки не стало.
...В останню дорогу 72-літній Жан Габен, який мав не лише нагороди за творчі здобутки, але й орден “За бойові заслуги”, вирушив на палубі військового сторожового судна. Екіпаж віддав йому належні почесті — як ветерану війни — та здійснив прощальне салютування. Рідні ж та близькі актора ще довго проводжали поглядами вінок, який хвилі відносили у темну далечінь.
Антон БІЛИЙ
