Блакитні обручки, жовта й блакитна квітки на піджаках і ніжні поцілунки.
Молодята радіють офіційному оформленню стосунків. Кажуть, що хотіли це зробити по-нью-йоркськи — без пафосу, як прийнято в Україні. Мовляв, немає нічого незвичного у тому, що двоє людей, які живуть разом, вирішили узаконити свої стосунки.
Василь не розповів батькам про свою сексуальну орієнтацію та одруження. Батько і мама Богдана знають про все. Мама українця прилетіла на весілля до Нью-Йорка. А от з татом чоловік не спілкується. “Коли він дізнався про мою орієнтацію, побив, а згодом вигнав з дому. В моєму житті більше немає батька”, – каже чоловік.
Богдан погодився розповісти “Експресу” свою історію життя.
***
"У підлітковому віці інтуїтивно розумів, що мене приваблюють не дівчата, а хлопці. Утім не усвідомлював, що я гей, — розповідає Богдан Глоба. — Часи були інші. Такого поняття як "ЛГБТ" у широкому вжитку просто не існувало. Були лише анекдоти "про голубих".
Богдан каже, що перші стосунки з хлопцем у цього з'явилися в 11-му класі: “Познайомилися через газету для геїв. Спочатку листувались, потім обмінялись фотографіями і врешті зустрілися”.
Але тримати у секреті своє захоплення не вдалося, розповідає чоловік. Якось мама знайшла особисту переписку Богдана в комп'ютері: "Питання, яке вона поставила, прозвучало неочікувано — "Ти голубий?". Я відповів коротко: "Так".
Батьки-вчителі вигнали сина з дому.
"Це була ініціатива батька, — каже Богдан. — Мама була шокована, постійно плакала".
Чоловік каже, що мама звернулася до психіатричної лікарні з проханням вплинути на свого сина. Там їй відповіли, що таким не займаються. Психолог зауважив: "Сина ми не виправимо, а от ваше ставлення до ситуації можемо змінити".
“Мама почала відвідувати сеанси психотерапії, прочитала книгу сучасного науковця, який доводить, що гомосексуалізм — не відхилення, а форма сексуальності людини, – каже Богдан. – Їй стало легше, але батько так і не зміг зрозуміти ситуацію, мовляв, "народжували сина, а маємо доньку". Зрештою, через постійні конфлікти батьки розлучилися”.
Після вигнання хлопець рік жив у знайомого. Зрозумів, що "в Полтаві гею жити важко", тож перебрався до Києва. У столиці влаштувався на роботу, працював у сфері торгівлі.
Якось поїхав на стажування до США. “Там я познайомився з людьми, які борються за права своїх дітей з іншою орієнтацією. Мене це надихнуло", — пригадує Богдан Глоба.
В Україні він був одним з небагатьох, хто не боявся публічно розповідати про свою орієнтацію. У 2013 році Богдан виступав з трибуни Верховної Ради, закликав внести в законопроект "Про основи запобігання та протидії дискримінації" поправку про заборону дискримінації за сексуальною орієнтацією. Поправку приймали через роз'яснення Верховного Суду, голосування було важким. Глоба разом з однодумцями тоді вивісили плакат із закликом "Всі рівні". Поправку прийняли частково.
Чоловік каже, що йому не раз погрожували, фото хлопця публікували на сайтах хейтерів. Тиск посилився, коли у столичному метро, поруч з іншими плакатами ЛГБТ-спільноти, вивісили фото Богдана з мамою.
Зрештою, Богдан поїхав у США і вирішив не повертатись звідти. В Америці він живе вже два роки.
Нещодавно туди переїхав його знайомий Василь. "У нас в Києві був невеликий роман, — ділиться Богдан. — Тож коли Василь перетнув океан, написав мені”. Невдовзі 30-річний Богдан і 22-річний Василь одружилися.
На церемонію прилетіла мама Богдана.
"Раніше мама нарікала, що ніколи не матиме внуків, — розповідає Богдан. — Утім ми з Василем хочемо мати дітей. Наразі вирішуємо — чи стати прийомними батьками, чи скористатись послугою сурогатного материнства".
“В Америці також є люди з консервативними поглядами. Але фізичне насильство проти членів ЛГБТ-спільноти тут вважається кримінальним злочином, — каже Богдан. — Такі справи набирають великого резонансу, їх дуже мало, тож вони на особливому контролі.
В США можна без остраху гуляти з хлопцем, тримаючись за руку, можна поцілуватись привселюдно. В Україні ж за таке щонайменше можуть кинути у спину злісне "пі**р" або й побити. В США ж я почуваюсь захищеним".
