Цієї неділі молодята побралися, склавши клятву в гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла.
Наречений — Сергій Калитюк, військовий, молодший сержант Збройних сил України, нагороджений орденом “За мужність” III ступеня. Першим дружбою на весіллі був воїн Роман Панченко, у 2014-му їх із Сергієм поранили в тому ж бою біля Красного Лимана.
Сергій зазнав дуже важкого поранення — п’ять куль прикували молодого хлопця до інвалідного візка. Проте духом він не занепав — їздив на Ігри нескорених, змагатися у стрільбі з лука.
“Зі Сергієм ми познайомилися торік у червні, — пригадує в коментарі газеті "Експрес" 22-річна наречена Софія Гасинець. — Уперше побачила його у Facebook. Мій тато — капелан, тож у нас зі Сергієм було чимало спільних друзів — військових та волонтерів. Я зайшла на його сторінку, вподобала фотографії. А Сергій став мені писати. Згодом приїхав до мене в гості, в Чернівці. Хоча родом він із Дніпра, після лікування залишився у Львові, проходив тут реабілітацію.
У передостанній день літа я отримала пропозицію вийти заміж. Не вагалася, бо відчула, що Сергій — моя людина.
Ми заручились, а весілля запланували на наступний рік”.
Сергій каже, що закохався у Софію одразу. Тож із пропозицією не вагався.
“Того дня ми гуляли центром міста, біля ратуші, захоплено спостерігали за парами, які танцювали, — з усмішкою розповідає Сергій. — У кафе випили кави. Я хотів дістати обручку й сказати важливі слова Софії, проте було дуже людно. Тож зробив це, коли ми сіли в авто. Софія сказала “так”.
Між Сергієм і Сонею — шалене кохання. Варто тільки почути, як захопливо вони говорять одне про одного.
“Я була вражена, коли побачила, як Сергій у візку сам дає собі раду з усіма повсякденними викликами. Наприклад, чудово водить машину. А як добре куховарить! — ділиться Софія. — Просто підкорив мене своїм супом — там точно є секретний інгредієнт! Я нарізаю наче звичайні продукти, даю чоловікові, а далі вже він чаклує — виходить надзвичайно смачно!”
“Та нічого особливого в супі нема, хіба що моя любов, — усміхається Сергій. — Беремо звичайні продукти: картоплю, моркву, вермішель, курку. Додаємо трохи часнику, а ще розбиваємо яйце. Готово!
Куховарити я вчився по відео в інтернеті. У дитинстві мама навчила, як варити гречку чи макарони, в армії вже краще давав собі раду. А коли став жити сам, то зрозумів, що треба поліпшувати вміння”.
Нині молодята закінчують ремонт у квартирі, де житимуть. А ще Софія хоче, аби Сергій взяв участь у відборі на Ігри нескорених у 2020 році. Батько Софії, отець Василь
Гасинець, їздить на Донбас із 2014 року. Сам вінчати доньку не хотів — казав, що тато на весіллі має бути татом, а не священиком. Тож цю важливу місію доручили отцю Юрієві Хамуляку. 22 роки тому саме він хрестив новонароджену Софію!
“Весілля було дуже благородним, — каже отець Василь. — Сергій — світла людина, і ми щасливі прийняти його в нашу сім’ю”.
Радимо також прочитати текст про те, чим марили у дитинстві відомі українці.
