Дізнавшись, що Центр відновлення популяції морських черепах у селі Індурува на Шрі-Ланці потребує волонтерів, я вирішила присвятити цій роботі один день відпустки.
Головне завдання центру, що розташований під густими кронами пальм та магнолій, — зберегти популяцію морських черепах. Тваринам, що живуть на Землі уже понад 200 мільйонів років, нині важко: люди руйнують їхні місця існування (зокрема, під спорудження готелів), забруднюють океан, виловлюють для їжі та заради панцирів...
Розплідник функціонує за кошт екскурсій та з прибутку крамнички, де продають сувеніри із зображеннями черепах. Вхідний квиток коштує 500 рупій (приблизно 80 гривень). Прибуток витрачають на закупівлю черепашачих яєць, корм тваринам та зарплату працівникам. До речі, за одне яйце рибалкам платять 40 рупій. Одна черепаха відкладає 100 — 150 яєць, тож, знайшовши кладку, можна заробити 4 — 6 тисяч (640 — 960 грн).
...Дорогою до розплідника я уявляла, що мені довірять легку роботу — годувати тварин, продавати квитки, але у директора центру містера Капіли були зовсім інші плани. Він вручив мені дряпачку (такими ми чистимо каструлі), аби відтирати дно та стіни басейну, з якого спустили воду.
Мій напарник пояснює: робота проста — насипаєш на дно і стіни пісок і відтираєш слиз.
Опісля швабрами зсуваємо пісок в отвір у дні і змиваємо його водою зі шланга. Чисті басейни наповнюємо водою з океану за допомогою насоса і шланга. Переносимо туди черепах, у них саме час обіду. Рептилії їдять свіжу рибу.
Працівники чистять басейни від піску.
ЯК НАРОДЖУЮТЬСЯ ЧЕРЕПАШКИ?
Виявляється, черепаха-мама фактично не дбає про своїх дітей. Уночі виходить із океану, задніми лапами розгрібає пісок на березі, поки не утвориться кругла яма глибиною 40 — 50 см. У неї відкладає яйця, засипає піском і утрамбовує, щоби кладка була непомітною. Після цього повертається в океан.
Пан Капіла переконує: нині виживання черепах залежить від опіки людини. Адже у дикій природі, за статистикою, статевої зрілості досягає лише 0,01% тварин із кожної кладки. На яйця полюють і люди, і тварини, зокрема варани та мавпи. Щойно вилуплені черепашенята стають здобиччю птахів та риб.
Підходимо до невеликої огорожі, за якою бачу піщані горбики, в які вставлені таблички із цифрам. “Це не цвинтар, — усміхається пан Капіла. — Тут лежать кладки яєць, які ми перенесли з пляжу. А цифри вказують приблизні дати, коли вилупляться малята. Загалом це займає десь 48 днів.
Черепашат тримаємо деякий час у басейнах, щоб зміцніли, а тоді випускаємо в океан. Але навіть за такої опіки із 100 малюків виживають лише 10”.
Ці черепашенята народилися буквально нещодавно.
У центрі опікуються і травмованими черепахами, що потрапили в сіті рибалок чи в інші неприємності. Коли рептилія одужує, її відпускають на волю. Є тут і постійні мешканці, що не зможуть вижити в океані: велика черепаха, у якої відсутні нижні частини лап, інша — із деформованим панциром, велетенський альбінос, надто вразливий через свій колір...
“Цю рептилію темного кольору ми жартома називаємо Обамою, сіру — Трампом, — розповідає про мешканців центру пан Капіла. — Морські черепахи бувають різних розмірів, форм і кольорів. Вага дорослих за- лежно від виду коливається від 45 до 600 кг. Ці тварини не мають зубів, їхні щелепи є модифікованими “дзьобами”, що пристосовані до конкретної їжі. Вони не мають видимих вух, лише барабанні перетинки, тому добре чують, особливо низькі частоти. Також мають добрий нюх і зір”.
Черепахи ростуть повільно. Залежно від виду, минає від 15 до 50 років, поки досягнуть репродуктивної зрілості. А живуть приблизно 100 років.
Пан Капіла 38 років вивчає життя черепах.
ДІВЧАТКА ЛЮБЛЯТЬ ТЕПЛО!
“Момент успіху!” — кричить один із працівників англійською. Підбігаємо до нього і бачимо, що із піску, жваво розгрібаючи його лапками, вилазять манюнькі, розміром із чверть долоні, черепашенята. І одразу ж прямують у бік океану!
Волонтери швидко підхоплюють маленьких і складають у миски. Яке це приємне відчуття — тримати у руках щойно народжену істоту! Сьогодні малюки ночуватимуть у басейні.
Що цікаво, у морських черепах стать залежить від температури піску, в якому перебували яйця: самці з’являються за нижчих, а самиці — за вищих градусів. І в результаті глобального потепління нині все більше вилуплюється самичок, за деяких умов — навіть до 99% кладки! Тому в реабілітаційному центрі яйця переносять у затінок чи під тенти, щоби знизити їхню температуру.
...До вечора ми копали ями для нових кладок, носили пісок. А з першими сутінками стояли на березі, обережно опускали молодих черепашок у воду і казали по-місцевому: “Суба гаманак!”, що означає “Щасливої дороги!”
Самиці завжди відкладають яйця на тому березі, де вилупилися. Тож через роки вони повернуться сюди, на берег Індуруви, аби дати нове життя.
Радимо до вашої уваги текст про чернь білооку. В Україні стрімко скорочується чисельність цього рідкісного виду качок
