У християн східного та західного обрядів триває найголовніший піст у році — Великий. Згідно з традиціями, у цей час люди сповідаються та причащаються. Як правильно це робити? Чи можна вживати їжу перед сповіддю? Наскільки конкретно людина мусить розповідати про свої гріхи? Скільки разів після сповіді можна причащатися? Слово — священникам.
— Напередодні сповіді слід проаналізувати всі свої гріхи. Можна помолитися “Царю небесний”, щоб Святий Дух дав можливість та відвагу визнати свої гріхи, — каже протоієрей Руслан П’яста, доцент кафедри богослов’я Івано-Франківської академії Івана Золотоустого, священник УГКЦ.
— Чи можна вживати їжу перед сповіддю?
— Обмеження в їжі стосуються таїнства Причастя. Якщо людина приступає лише до таїнства Покаяння, то вживання їжі перед цим дозволяється. Коли ж сповідається безпосередньо перед Причастям, то на неї поширюється євхаристійний піст, і вона повинна приступити до сповіді та причастя натщесерце, — пояснює протоієрей Михайло Сивак, проректор Православної богословської академії ПЦУ. — У Православній церкві перед причастям існує літургійний піст, який розпочинається напередодні Літургії опівночі, тобто з 00.00 вживання їжі заборонено.
● прот. Руслан:
— В УГКЦ не можна вживати їжу як мінімум дві години перед Євхаристією. Водночас людина може вживати ліки, якщо це потрібно. Вагітні чи жінки, які годують грудьми, звільняються від посту.
— Наскільки конкретно людина мусить розповідати про гріхи, особливо якщо йдеться про делікатні теми (мастурбацію, перегляд порнографії, подружню зраду)?
● прот. Михайло:
— Сповідь повинна бути відвертою. У такому випадку духівникові буде легше розібратися у ситуації й дати добру пораду. Не йдеться про цікавість священника: “А що ж і як там відбувалось?” Мова про те, щоб допомогти людині. Гріх — це хвороба, яку треба чітко визначити й лікувати.
— Через війну більшість українців ненавидять росіян і бажають їм смерті. Чи треба казати про це на сповіді?
● прот. Михайло:
— Варто розповісти духівникові все, що в людини на душі. У процесі бесіди священник дасть пораду.
— Якщо людина прийшла після сповіді додому й згадала ще про один гріх, що тоді робити?
● прот. Руслан:
— Під час наступної сповіді обов’язково треба сказати про нього священникові. Якщо ж людина свідомо збрехала, то така сповідь недійсна — християнин не отримає відпущення гріхів. Під час наступної сповіді людина має визнати, що свідомо не сказала про гріх. І мусить згадати всі попередні гріхи, які вже озвучувала на минулій сповіді.
● прот. Михайло:
— Якщо людина свідомо затаює на сповіді гріхи, то вона подвійно грішить, і користі така сповідь не приносить. Це можна порівняти з тим, коли людина приходить до лікаря і затаює те, що її болить.
— Деякі люди не йдуть сповідатися, бо бояться, що священник може їх насварити. Що їм порадите?
● прот. Руслан:
— У жодному разі священник не має права сварити людину після почутого, оскільки вона вже приходить зболеною та зраненою гріхом. Християнин потребує прийняття, а не осудження. За приклад маємо брати Христа, коли до Нього привели жінку, яку спіймали на перелюбі та хотіли побити камінням. Ісус відповів: “Хто з вас без гріха — нехай першим кине камінь”. Священник може наголошувати, як суворий батько, але критикувати чи сварити не може. Боятися слід не священника, а гріха.
● прот. Михайло:
— Священник постійно “працює” з гріхами й навряд чи за роки служіння його щось зможе здивувати. Мало того, сповідь відбувається перед Богом, а священник лише свідок, який допомагає людині покаятися, а не суддя, що виносить вирок.
— А як часто загалом можна сповідатися?
● прот. Михайло:
— Настільки часто, наскільки людина відчуває у цьому потребу. Сповідь — це не юридичний акт, що має певну дію тривалості, а таїнство оздоровлення та духовного лікування.
● прот. Руслан:
— Рекомендував би сповідатись раз на три тижні. Звісно ж, якщо людина свідомо вчинила важкий гріх, наприклад, перелюб, аборт, крадіжку, прокляла когось, навіть наступного дня після покаяння, то слід знову сповідатись. А загалом християнин повинен сповідатися щонайменше один раз на рік.
— Як підготуватися до сповіді тим, хто вперше це робить?
● прот. Руслан:
— Якщо охрещена людина ніколи не сповідалася, то не пізно зробити це і в 40 років, і у 80. Перед першою сповіддю потрібно зробити іспит сумління — проаналізувати гріхи за все своє життя. Добре написати їх на аркуші, а потім його спалити.
— Часто можна почути, що в останній тиждень Великого посту сповідаються найбільші грішники. Чи дійсно це так?
● прот. Михайло:
— Це стереотип, який не відповідає дійсності. У Страсний тиждень звершується Божественна Літургія у всі дні, окрім Великої п’ятниці. Тому люди спокійно можуть у ці дні приступати до сповіді й причастя.
● прот. Руслан:
— Бажано, щоб останній тиждень Великого посту був зосереджений на молитві й мовчанні. Варто посповідатись до цього часу. Але якщо не встигли чи вчинили в цей час важкий гріх, то, звісно ж, можна і навіть треба посповідатись.
— За яких умов людині можуть відмовити у сповіді?
● прот. Михайло:
— Якщо вона не хрещена.
● прот. Руслан:
— Або ж, коли людина прийшла до сповіді у стані алкогольного сп’яніння, під дією наркотичних, психотропних речовин.
Також, якщо пара живе у цивільному шлюбі. У такому випадку до сповіді можна йти, але при цьому розгрішення не буде. Адже люди перебувають у стані постійного гріха — перелюбу. І після такої сповіді до причастя йти не можна. Священник може надати розгрішення у випадку, якщо пара пообіцяє не жити інтимним життям до вінчання. Або ж якщо один із партнерів — при смерті.
— Що робити, якщо після сповіді людина не виконала покуту?
● прот. Руслан:
— Покуту слід відбувати після сповіді, наприклад, увечері. Якщо людина забула це зробити, то можна її виконати наступного дня. Якщо ж зовсім забули й прийшли на наступну сповідь, то потрібно розповісти про це священникові.
— Скільки разів після сповіді можна причащатись?
● прот. Руслан:
— Якщо немає важких гріхів, то можна приступати до причастя до трьох тижнів після сповіді. Причастя приймається один раз на день.
