Від осені 2022 року 36-річна Тетяна Огородник із Іллінців, що на Вінниччині, живе в очікуванні хоч якоїсь звістки про свого чоловіка Сергія. Він безвісти зник під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Спочатку, зізнається Тетяна, вона багато плакала, жила у страху, відчаї, уникала спілкування з людьми. Проте в якийсь момент опанувала себе і створила громадську організацію, до якої запрошує приєднуватись усіх, хто чекає на повернення рідних з війни.
“До повномасштабного вторгнення я мала невеличку справу з виготовлення бетонних кашпо, квіткових композицій та свічок. Ми з чоловіком Сергієм виховували сина, якому скоро виповниться 5 років, — каже Тетяна. — 25 лютого коханий, який до того не мав жодного досвіду в армії, пішов добровольцем на фронт у складі ТрО. Зупинити його я навіть не пробувала, бо це було виважене рішення. Тож підтримала й неймовірно пишалась чоловіком!”
Але відтоді, зізнається Тетяна, вона взяла собі паузу в роботі. Волонтерила, щоб допомогти підрозділу Сергія, який ніс службу в одній з гарячих точок на Донеччині.
13 листопада 2022 року Сергій із побратимами вирушили на бойове завдання, зав’язався важкий бій і воїни не дочекались евакуації. Невдовзі Тетяні принесли повідомлення із військкомату про те, що її чоловік вважається безвісти зниклим.
“Я зверталась з листами до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, до Червоного Хреста, Уповноваженого з прав людини, здала ДНК, — каже співрозмовниця. — Але підтвердження про те, чи в полоні Сергій, чи, не дай Боже, поліг на полі бою, так і не отримала”.
Перші півтора місяця Тетяна не могла ні їсти, ні працювати, ні спати. Але потім побувала на прощанні з одним із полеглих бійців, побачила його згорьованих рідних...
Жінка збагнула, що таких, як вона, — тисячі по всій Україні, і в очікуванні можна збожеволіти. “Коли Сергій повернеться, у що я свято вірю, то я повинна бути адекватною жінкою, — каже Тетяна. — І синові не хочу передавати погані емоції”.
Зрештою Тетяна зареєструвала громадську організацію, яку назвала “Хоругви”. “Мета — надати підтримку тим, хто втратив найдорожчих на фронті або досі в очікуванні. Щоб вони знали, що не самі”, — каже жінка.
Щойно Тетяна опублікувала пост у соцмережах, почалися дзвінки від людей, які шукають підтримки. “Ми збиратимемося у приміщенні, яке безоплатно надала мерія. Я пояснюватиму, як писати заяви, яку допомогу від держави можна отримати. Також під час зустрічей будемо виготовляти свічки, композиції у бетонних кашпо зі стабілізованим мохом. Гуртом переживати важкі моменти легше”, — переконана Тетяна.
