16 років тому вінничанці Юлії Шевченко пересадили нирку. Згодом жінка доклала всіх зусиль, аби стати мамою. Недавно в її донечки Дарії розвинулась ниркова недостатність. І знову постало питання про трансплантацію.
...Наприкінці навчання у школі Юлія захворіла на ангіну, приймала антибіотики, тоді у важкому стані потрапила до реанімації. Наступні три з половиною роки проходила лікування. “Спершу лікарі не розуміли причини мого поганого самопочуття, зокрема, час від часу я непритомніла. Згодом виявили проблеми з нирками — діагностували гломерулонефрит”, — розповідає вінничанка. Та зрештою констатували, що лікування не допомогло — розвинулась ниркова недостатність. Пів року хвора була на гемодіалізі. Потрібна була трансплантація нирки. “Тато тоді відмовився стати донором. Це важке рішення. Одна річ іти на операцію, коли в людини є потреба, інша — бути здоровим і погодитись на доволі складне оперативне втручання, — з розумінням каже Юлія. — У мами інша група крові, тож вона не могла стати донором. Погодилася бабуся. Лікарі дуже переживали, чи витримає її організм, адже їй тоді було 64 роки”.
Запорізькі лікарі провели 20-річній Юлії трансплантацію нирки від бабусі. “До того моє тіло було дуже набряклим — через близько 15 літрів зайвої рідини я важила 58 кілограмів. А після операції вага нормалізувалась і становила 44 кілограми”, — ділиться співрозмовниця. І хоча після трансплантації не минулося без певних ускладнень, лікарі запевняли, що все буде добре. На шосту добу дівчина почала вставати й ходити.
У 24-річному віці Юля вийшла заміж за коханого Сергія, подружжя мріяло про дитину. Тож вінничанка почала готуватись — задля цього їй змінили імуносупресивні препарати, протягом року вона додержувала жорсткої дієти. А під час вагітності попередила чоловіка: навіть якщо вона дуже хотітиме порушити дієту, щоб він не дозволив. “Пригадую, що мало не до сліз хотіла вінегрету. Але мені не можна було їсти квашені огірки, — ділиться жінка. — Звісно, огірки можна було не додавати до салату, але тоді буде вже не той смак. Та я розуміла, що заради дитини потрібно дотримуватись усіх рекомендацій лікарів”. Дев’ять років тому в подружжя Шевченків народилась здорова донечка Дарія.
“Це доволі рідкісний випадок. Імуносупресивні препарати, які пацієнтки приймають після трансплантації, можуть негативно вплинути на здатність завагітніти й виносити здорову дитину. Задля цього треба добирати інші препарати”, — пояснює Дмитро Шевчук, завідувач урологічного відділення Лікарні святого Миколая (Перше ТМО Львова).
Три роки тому Дарія вперше серйозно захворіла — через ковід у неї тиждень була висока температура, розвинулося запалення легень. Після того дитина стала часто слабувати, погіршувалися результати аналізів, які свідчили про ушкодження нирок. На тілі з’явились набряки, сповільнився ріст. Постало питання трансплантації. Батьки з донькою поїхали до столиці, але довкола були дорослі пацієнти. Дарія була засмучена: “Я тут одна дитина”... Тож наприкінці жовтня вони поїхали до Львова. “У вихідні ми ще гуляли по місту, донечка стрибала й танцювала, — згадує мати. — А в понеділок раптово стала млявою”. Показник креатиніну (що свідчить про стан нирок) сягнув 600 мкмоль/л — при нормі до 100.
“Найімовірніше, до розвитку ниркової недостатності у Дарії та її мами призвів нефротичний синдром — аутоімунне захворювання, яке активізується на фоні важкої інфекції, — зауважує Дмитро Шевчук. — Часто схильність до хвороб нирок передається генетично. Цього року ми проводили трансплантацію діткам, у яких було підтверджено таку генетичну поломку, що призвела до ушкодження нирок. Але на результати такого аналізу доводиться чекати до пів року. Тоді як у цьому випадку все відбувалось дуже швидко — Дарію терміново взяли на гемодіаліз і постало питання трансплантації”.
Тато дівчинки — Сергій — одразу зголосився стати донором. “Я вважаю, це нормальна реакція батька, який любить свою дитину, — зазначає Юлія Шевченко. — У них одна група крові, до того ж Дарія схожа на татка як зовні, так і за характером”. А Дмитро Шевчук додає: “Це був перший випадок у нашій лікарні, коли один із батьків дитини, якій потрібна трансплантація, сам — із пересадженою ниркою. А оскільки життя донора найважливіше (адже йдеться про здорову людину, яка погоджується на операцію), ми почали проводити численні обстеження усього організму Сергія, аби переконатись, що після трансплантації не станеться ніяких проблем зі здоров’ям”.
27 листопада провели операцію, яка тривала три години. “Втішило те, що нирочка запрацювала одразу після того, як була приєднана до кровотоку. Буває, що це стається через декілька годин або навіть через декілька днів. А в цьому випадку вже під час операції нирка почала інтенсивно продукувати сечу, — розповідає Дмитро Шевчук. — На другу добу дев’ятирічна Дарія встала на ноги. Тато також відновлюється, його показники в нормі. Зазвичай через декілька місяців донори нирки повертаються до повноцінного життя”.
“Пам’ятаю свій стан після трансплантації — перші три доби я дуже погано почувалась, а встати змогла лише на шосту, — згадує 37-річна Юлія Шевченко. — Донечка ж на п’ятий день їла з апетитом. У неї вже рум’яні щічки, вона усміхається і радіє. І мріє нарешті повернутись до улюблених занять з вокалу, гри на фортепіано, танців”.
