“Ерготерапія робить ваше життя незалежним!” — плакат із таким написом висить у кабінеті відділення фізичної реабілітації Лікарні Святого Пантелеймона. Я прийшла сюди, аби дізнатися більше про ерготерапію та познайомитись з тими, хто займається нею.
“Ми допомагаємо пацієнтам, які внаслідок інсульту чи черепно-мозкової травми зазнали порушень функції рук, — пояснює 25-річна лікарка-ерготерапевтка Анна Ковалик. — Через це вони не можуть самостійно їсти, вдягнутись, підняти чи втримати предмет. Також допомагаємо людям після протезування — вчимо, як послуговуватись у побуті біонічною рукою”. Серед пацієнтів ерготерапевта — і ті, хто зазнав спинальної травми, хворі з неврологічним дефіцитом, який розвинувся через пухлину головного мозку.
Завдання ерготерапевта — допомогти пацієнтові відновити функцію рук, обходитись без сторонньої допомоги, повернутись до попередньої роботи чи адаптувати стан до іншого виду діяльності.
...У кабінет заходить 60-річний Стефан Ярославович. 40 днів тому в нього стався інсульт. “Не знаєш, коли до тебе прийде така біда, — ділиться чоловік. — Я от на роботі був, підняв ящик — раптом сильно підстрибнув тиск... Так і потрапив до лікарні”.
Спершу кисть його правої руки внаслідок інсульту була набряклою, а пальці не вдавалось розігнути. Завдяки заняттям з ерготерапевтом стан суттєво покращився. “Працьовитий пацієнт — займається не лише тут, але й у палаті”, — хвалить чоловіка ерготерапевтка. Вона додає, що наразі в пана Стефана залишилась проблема із захопленням предметів, через це йому важко себе обслуговувати — наприклад, самостійно їсти.
Що ж, починається заняття. Анна Ковалик ставить на стіл дерев’яний ящик, розділений перегородкою. Завдання пацієнта — перемістити 117 кубиків з однієї ємкості в іншу, беручи їх лише вказівним та великим пальцями. Стефан Ярославович скрупульозно виконує вправу. Коли він завершує, лікарка розкладає на столі кульки з пластиліну, дає пацієнтові виделку, якою слід наколоти кульки й поскладати до контейнера. “Ще нещодавно я не міг тримати виделку, тепер уже вдається”, — усміхається чоловік.
Надходить час заняття наступного пацієнта. 41-річний Руслан прибуває у візку. Він чотири роки боронив рідну землю на Сході, а влітку потрапив у жахливу ДТП, їдучи з одного підрозділу в інший. Водій загинув... “Я втратив 70% крові, зазнав ушкоджень внутрішніх органів, забій правої півкулі мозку, численних переломів, зокрема тазостегнового суглоба”, — розповідає десантник.
Спершу лікарі кількох госпіталів боролись за його життя. “Згодом же, коли я потрапив до відділення фізичної реабілітації, пані Анна звернула увагу на кисть моєї правої руки, — працювало лише три пальці, а мізинець та безіменний були зігнуті й не рухались, — каже пан Руслан. — Як виявилось, мізинець відіграє дуже важливу роль: без його застосування я не можу, наприклад, надійно триматись за поручні, навіть чашку тримати...”
Ерготерапевтка починає заняття. Перша вправа — потрібно помістити дрібні деталі в отвори. Пацієнт акуратно бере кожну деталь лише великим пальцем та мізинцем і ставить в отвір. Вже через хвилин 15 йому вдається скласти три ряди, ще й за кольором. “Раніше я міг лише 5 деталей хаотично поставити”, — радо зауважує свій прогрес пан Руслан.
Наступна вправа — на покращення чутливості: з ємкості з пшоном потрібно вибрати горіхи та квасолини, не дивлячись туди.
Пан Руслан каже, що після семи днів занять відчуває суттєві зміни: рухливість та чутливість пальців відновлюються, зник тремор руки.
Ось і наступний пацієнт. 58-річного пана Юрія привозить у візку дружина Ольга. “26 вересня о 5.40 ранку в Юри стався так званий інсульт сну, — розповідає жінка. — Я почула, що йому погано, одразу викликала “швидку”, його забрали до реанімації”.
Внаслідок інсульту в пана Юрія розвинувся правосторонній парез — він не може розмовляти, рухати рукою й ногою. До того ж сталось порушення когнітивних функцій.
Анна Ковалик розкладає перед пацієнтом цифри й просить пересунути до неї одну з них. Опісля пропонує на малюнках визначити пори року. “Наразі пан Юрій трішки плутається, йому потрібен час на відновлення”, — каже лікарка.
Опісля ерготерапевтка починає виконувати правою рукою пана Юрія рухи, в яких задіяні плечовий та ліктьовий суглоби, кисть. “Навіть якщо в пацієнта повністю знерухомлена рука, потрібно виконувати такі рухи, аби не відбувались застійні явища у суглобах”, — пояснює лікарка.
● 58-річний пан Юрій виконує вправу для руки з допомогою скейту. Фото авторки.
На черзі — вправа зі скейтом! Лікарка фіксує ремінцями руку пана Юрія на невеликому скейті з коліщатами й просить рухати нею в різні боки. Чоловік усміхається, ця вправа йому до вподоби, бо нагадує його роботу — досі він працював за верстатом, виготовляв меблі. “Спершу Юра не міг виконувати цих вправ, але це вже п’яте заняття, він став більш активним”, — радіє пані Ольга, фотографуючи, як працює чоловік, аби похвалитися доньці його успіхами.
Після заняття пан Юрій задовлено усміхається й махає рукою. Я ж щиро бажаю йому та іншим пацієнтам швидкого відновлення!
