Під час різдвяної Божественної літургії у Святоуспенському храмі, яку очолив Блаженніший митрополит Епіфаній, колядки виконував хор Івано-Франківсько-Галицької єпархії ПЦУ. Хористи виступали у Києво-Печерській лаврі у верховинських строях, під супровід цимбалів і скрипки.
Співочий колектив було створено після початку повномасштабної війни, приблизно через два тижні.
“Я отримала пропозицію щодо створення хору від владики Феогноста (Бодоряка) (архиєрей ПЦУ, єпископ Богородчанський. — Авт.) і навіть не вагалась з відповіддю, — розповідає 19-річна Вероніка Мартинюк, керівниця Архиєрейського хору Emis. — Потенційних учасників шукала серед своїх одногрупників і однокурсників з музучилища (Івано-Франківське музичне училище імені Дениса Січинського. — Авт.), а невдовзі також пропонувала долучитись студентам молодших і старших курсів цього закладу. Спершу хор складався з п’яти учасників, але поступово розширився до 15 осіб, з яких шестеро — дівчата, дев’ятеро — хлопці. Усім — від 18 до 21 року”.
Вероніка пояснює, чому хор назвали Emis. “Я хотіла створити у назві легку невимушену атмосферу, без когось одного, головного. Тому й обрала слово Emis — з латинської перекладається як “Ми”, — говорить керівниця хору.
З травня хористи почали співати під час літургії. Як пояснює співрозмовниця, колектив не закріплений за якимось храмом, але наразі співають під час ранкової літургії у Свято-Троїцькому кафедральному соборі.
Впродовж останнього місяця учасники хору збиралися на репетиції двічі на тиждень — готувалися до різдвяного фестивалю. Що цікаво, до 5 січня хористи навіть подумати не могли, що на Різдво виступатимуть у Києво-Печерській лаврі. Кажуть, для них така пропозиція стала справжнім чудом.
“Ми були неймовірно щасливими, коли почули про таку можливість, — каже співрозмовниця. — Увечері 5 січня до нашого владики Феогноста зателефонував Блаженніший митрополит Епіфаній і запросив нас виступити. Для нас це було шоком! Виїжджати треба було на Святвечір. Попри це, всі учасники хору одностайно погодились! 6 січня ми разом повечеряли у владики вдома й після цього поїхали автобусом до Києва. Репетиції проводили вже в дорозі”.
Хор підготував традиційні гуцульські колядки. Костюми для виступу позичили у Мирослави Корнелюк з Верховинського будинку культури.
“Для виступу у лаврі ми мали чотири колядки: “В господаронька нова світлонька”, “В неділю рано”, “Йа в Русалимі два намастири” та “Роди, Боже, жито”. Останню вже називають гімном цьогорічної коляди, адже у ній є дуже актуальні слова для українців: “Дай нам, Боже, сили, щоб були у мирі”, — каже Вероніка. — Також підготували розповідь про гуцульське Різдво на нашому діалекті з книжки Петра Шекерика-Дониківа. Хотіли показати Києву, який він — колорит гуцульського Різдва”.
Служба у лаврі розпочалась о 9.00 і тривала, за словами Вероніки, приблизно три години. Хор виступав під час Літургії, перед Святим Причастям.
“Це був, наче сон, — зізнається Вероніка. — Під час виступу у нас бігали мурашки по тілу, а на очах виступили сльози. Досі не віриться! Ми доторкнулись до історії своєю творчістю! Гуцульська коляда в українській лаврі! Для нас це велика честь.
А після Літургії ми поїхали у Святомихайлівський Золотоверхий чоловічий монастир і там поспілкувались із блаженнішим Епіфанієм, взяли у нього благословення. Йому, до слова, наш виступ дуже сподобався”.
Тепер учасники хору готуються до благодійного всеукраїнського фестивалю “Різдво нескореної України”, який відбудеться 14 січня, о 12.00, у Свято-Троїцькому кафедральному соборі ПЦУ. Кошти, зібрані під час фестивалю, будуть використані для придбання теплих речей для ЗСУ.
