Із карантином у листонош роботи відчутно побільшало, а от зарплати залишилися такими ж — близько 4 тисяч гривень на місяць за працю фактично з ранку і до ночі.
...Біля одного з чернівецьких відділень “Укрпошти” жінки розвантажують машину, яка привезла посилки. “На час карантину посилок стало втричі більше! — розповідає 61-літня пані Галина, що працює тут вже 14 років. — Наша область закрита для в’їзду і виїзду, тому люди передають одні одним усяке добро через пошту.
От учора прийшло два мішки з картоплею, мішок буряків, моркви... Вантажників у відділенні нема. Тож усе це нам, поштарям, потрібно розвантажити і занести у відділення”.
Не всі листоноші мають велосипеди, тож, аби доставити людям пресу, квитанції за комунальні послуги чи пенсію, змушені щодня долати далекі відстані — по 10 — 15 кілометрів пішки. Чим не легка атлетика? Ще й екстремальна! Адже поштарі працюють і в дощ, і в сніг...
“Поки обійду всі будинки — вже і ніч. Працівників мало, а роботи багато. Нерідко працюємо до 21 — 22-ї години”, — зазначає пані Галина.
Працівників мало, а роботи багато. Нерідко працюємо до 21 — 22-ї години.
“А я ввечері сідаю на підлогу і розкладаю листи за адресами, складаю маршрут на завтра, перераховую кошти, щоби нічого не загубити...” — ділиться 42-річна листоноша пані Ольга.
Жінка з жахом згадує, як ішла ввечері темною вулицею із 10 тисячами гривень у сумці — грошима клієнтів на оплату комунальних послуг: “Аж тут нетверезий чоловік звідкись узявся, почав кричати, вимахувати руками. Я йому — суворо: “Ану відійди з дороги! Що, не бачиш, я тут повну сумку з боєприпасами маю?!” Він, на щастя, злякався і втік”.
Співрозмовниці кажуть, що за доставку однієї квитанції листоноші платять 62 копійки. “Уявляєте, скільки потрібно принести таких, щоби заробити на буханець хліба?” — каже пані Ольга.
Під час карантину до звичної доставки пенсії раз на місяць додалися соціальні виплати малозабезпеченим сім’ям та людям, які втратили роботу. У деяких районах листоноші ще й розносять їм маски й антисептики, кошти на які виділила місцева влада.
Тож щодня листоноші контактують із сотнями людей. У Чернівцях, де хворих найбільше в Україні, така робота особливо небезпечна. Тому тут листоноші екіпіровані майже як медики.
“Окуляри, щитки, стерильні халати, рукавички, — перелічує пані Галина. — Коли надворі спека, у масці дихати важко. Окуляри тиснуть на очі. Але мусимо берегти себе та наших клієнтів”.
“Температуру нам не міряють, — ділиться пані Ольга. — Сама роблю це щоранку. Ми вже просили, щоби нам хоч раз на тиждень проводили експрес-тест. Дуже боїмося заразитись самі й нашкодити людям... Але до нас не прислухаються. На щастя, поки що працюємо в повному складі. За час карантину ще ніхто із наших колег не хворів”.
Роботи в листонош побільшало, а от зарплата й далі мінімальна. “Минулого місяця нам доплатили всього 300 гривень”, — додає пані Ольга.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, що робитиме Саакашвілі в українській політиці
