Через розбіжність у поглядах українці люблять пересваритися, особливо — у соцмережах. А коли йдеться про політику, то тут і слів не добирають! Лайка, образи, гнів — декого ж хлібом не годуй, а дай можливість “похейтити” (від англійського слова “ненавидіти”) когось. Чому ображання опонентів стало способом спілкування в інтернеті? І як цьому протистояти?
Запитуємо про це Вадима Васютинського, доктора психологічних наук, завідувача лабораторії психології мас та спільнот Інституту соціальної та політичної психології НАПНУ, Сергія Солдатова, кандидата психологічних наук, психоаналітика, і Романа Лихачова, правозахисника, адвоката Громадського центру “Правосуддя”.
— Поясніть, будь ласка, насамперед: коли закінчується звична негативна реакція і починається хейтерство?
В. Васютинський:
— Від звичної негативної реакції хейтерство відрізняє образливий тон, необ’єктивність. Той, хто конструктивно критикує, не ображає. Коли ж хейтер пише коментарі, він навмисно провокує опонента на грубість, намагається зчинити сварку.
— Що ж це за категорія людей? Звідки в них стільки злості й чому вони позасідали в соцмережах?
— Причини хейтерства можуть бути різні: особиста неприязнь до опонента, заздрість до чужого успіху, просто поганий настрій. Є особи, яким ненависть необхідна для підтримання психологічного балансу, нерідко вони атакують людей, з якими навіть не знайомі. Діє принцип: чим більше вони не люблять самі себе, тим гарячіше прагнуть вилити на когось потік злості. Знецінюючи інших, хейтери наче звеличують себе. Крім того, вони прагнуть слави. А негативна думка завжди привертає увагу.
— Як уникнути уваги хейтерів?
— Принаймні радив би не вступати в діалог з особами, які використовують ненормативну лексику, сиплять необ’єктивними обвинуваченнями.
С. Солдатов:
— А ще не варто відповідати на закиди хейтера моментально. Хейтер тільки цього й чекає, щоб продовжити лити бруд. Зрештою, чи вам взагалі потрібна ця дискусія? Хейтерство — заразне, услід за одним ненависником на вас може налетіти цілий рій його однодумців.
— За даними дослідження, проведеного дитячим фондом ООН (ЮНIСЕФ) торік, серед 10 — 17-річних українців кожен п’ятий підліток визнає себе жертвою онлайн-знущань. Як захистити дітей від хейтерів?
— Справді, діти, підлітки — найменш захищена вікова аудиторія у соцмережах. Але саме підлітки нерідко й стають хейтерами. Для них можливість викинути агресію у соцмережу стає нагодою зняти внутрішню напругу. Тому батькам радив би цікавитися тим, що їхні діти поширюють в інтернеті.
Якщо ж дитина стала об’єктом онлайн-кепкувань, і батьки про це дізналися, вони не повинні мовчати. Вони мусять захистити свою дитину, звернутися до поліції, і винуватця притягнуть до адміністративної відповідальності за кібербулінг.
— А чи можна осіб, які пропагують нетерпимість у мережі, притягнути до кримінальної відповідальності?
Р. Лихачов:
— Стаття 161 Кримінального кодексу передбачає покарання за порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками. Тож у певних випадках дії хейтера можуть підпадати під цю статтю. Може навіть ставитись питання про спробу доведення людини до самогубства, бо іноді хейтери діють дуже агресивно й жорстоко.
Тож варто не ігнорувати дискримінаційні онлайн-напади, а збирати на хейтерів досьє, копіювати всі їхні закиди і звертатися до поліції.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю зі Святославом Вакарчуком
