Жителька Тростянецької громади на Вінниччині Марія Яроменко народилася 1921 року в селі Четвертинівка.
“У мене було троє братів і дві сестри. Наші батьки працювали в колгоспі, — розповідає пані Марія. — Важким було дитинство. Особливо голодні 1932 — 1933 роки. За те, що мама в полі сапала колгоспні буряки, давали черпак юшки на день. Ми до неї додавали бур’яну — і так виживали. Бабуся і дідусь не пережили голоду... Деякі наші родичі їли своїх дітей”.
Довгожителька згадує, що під час Голодомору батько взяв її в подорож до родичів у Росії. Яке ж було її здивування, коли вона побачила, що там у всіх багато хліба й іншої їжі.
“У Москві було все. А в селах України не було нічого, — згадує бабуся. — На зворотній дорозі тато купив у Росії чотири буханці хліба, ми привезли їх додому, це теж допомогло нам урятуватись від голодної смерті”.
Закінчила Марія Яроменко лише три класи. У 1939 році вийшла заміж за односельця Івана. Не встигла молода родина натішитися одне одним, як почалась Друга світова війна. “Мого чоловіка забрали на фронт, я була вагітна. Незабаром народила доньку, — каже жінка. — У ті роки загинули двоє моїх братів. Дуже важко було отримувати “похоронки”... Щастя, що чоловік пройшов усю війну і повернувся додому, правда, пораненим”.
Пані Марія все життя важко працювала в колгоспі. Народила семеро дітей: Петра, Ганну, Галину, Надію, Любов, Олексія та Олену. Ганнуся померла, коли їй був рочок... Нині у бабусі — 11 онуків і 24 правнуки.
Довгожителька любить вишивати, хвалиться, що має в гардеробі декілька вишитих власноруч сорочок. А ще каже, що за всі 102 роки життя ніколи не зверталася до лікарів.
“Я бажаю всім читачам, щоб ви лише в добрі купались, були здорові, веселі та багаті, щоб одне одного любили і поважали. І бажаю перемогу святкувати над усіма ворогами України, — додає співрозмовниця. — Я вірю, що дочекаюся звільнення від окупантів Криму. Там, до речі, проживають мої діти...”
