Парламентарі нагадують, що нагородження здобувачів освіти — повноваження шкіл. Попри те, держава досі витрачає мільйони на медалі, які не дають випускникам ніяких переваг під час вступу, а є лише моральним заохоченням для учнів та батьків.
На ініціативу народних обранців уже відреагував міністр освіти й науки Оксен Лісовий. Він зазначив, що нагородження золотими та срібними медалями — давня традиція, і вважає, що питання відмови від неї варто винести на громадське обговорення. —
Золотих та срібних медалей державного зразка, ймовірно, не буде, — пояснює членкиня комітету ВР з питань освіти, науки та інновацій Наталія Піпа. — По-перше, за роки ковіду й широкомасштабної війни кількість дітей в українських школах зменшилася, втрати в навчанні збільшилися, зокрема, результати ЗНО чи НМТ, які складають вступники, знизилися, а золотих медалей побільшало.
Наведу цифри: у 2019 році було закуплено 11,4 тисячі медалей, у 2020-му — 12,8 тисячі, у 2021-му — 15,9 тисячі, у 2022-му — 20,6 тисячі, у 2023- му — 21,3 тисячі, а цього року — вже 24,8 тисячі. Ми бачимо, що медалісти не можуть скласти ЗНО чи НМТ на пристойний бал. Це ненормально і є свідченням того, що частина нагород фейкова.
По-друге, на медалі держава витрачає великі гроші з бюджету. Наприклад, цього року пішло майже 3 мільйони гривень, торік — 1,9 мільйона, позаторік — 1,8 мільйона. Погодьтеся, у країні, в якій триває війна, виділяти гроші на медальки, які нічого не варті, нема сенсу. Краще використати ці кошти, приміром, на облаштування шкільних укриттів.
— Треба розуміти, що парламентарі не закликають відмовитися від золотих та срібних медалей, — додає експертка з освітніх питань Аналітичного центру CEDOS Ірина Когут. — Вони закликають відмовитися від їх централізованого виготовлення. Пропозиція така: заклади освіти самостійно обирають форму відзначення дітей, які мають високі навчальні досягнення. Школярі отримують атестати з відзнакою, а на додаток до того заклад освіти на рівні області чи громади передбачає ще якісь нагороди. Це можуть бути подарунки, стипендії чи ті самі традиційні медалі. Просто їх виготовлятимуть уже на замовлення громади або області.
— Як вважаєте, чи правильно буде, якщо ми відмовимося від медалей?
● Н. Піпа:
— Так, ця ідея фактично вижила себе. Зрештою, ми йдемо до Євросоюзу, де ніяких медалей за успіхи в навчанні не передбачено. Це рудимент радянських часів, і його треба позбутися. Діти вчаться не заради медалі, а заради знань. І відмінники в будь-якому разі отримають атестат із відзнакою.
● І. Когут:
— Я вважаю, що на рівні громад нагородження абсолютно доцільне. Громади мають заохочувати учнів за високі результати в навчанні. Адже вони зацікавлені в тому, щоб діти вивчилися і згодом повернулися у рідний регіон та працювали там.
Мотивувати учнів, які вкладаються у навчання, підвищувати престижність здобутих успіхів важливо й для закладів освіти, і для суспільства загалом. Просто це можна робити іншим способом, аніж видати якусь сріблясту штучку. В європейських країнах на державному рівні нагород немає, а от на рівні закладів освіти спеціальні відзнаки передбачено.
— Ставлення до медалі ще з радянських часів було неоднозначним, — зауважує заслужений вчитель України Віктор Громовий. — Ще коли я вчився у школі, мама однієї з моїх однокласниць була завідувачкою універмагу. В умовах дефіцитної економіки це була дуже велика людина, бо всі отоварювалися у цьому магазині. Саме ця однокласниця стала єдиною медалісткою у класі. Додам, що в ті часи була “рознарядка” — скільки в тій чи іншій школі буде медалей. Якщо ти мав медаль, то при вступі до вишу тобі треба було скласти лише один, профільний екзамен. Зрозуміло, що дати хабаря за один іспит було вигідніше, аніж оплачувати всі чотири. Коли ліквідували вступні пільги для медалістів, ця нагорода почала втрачати сенс.
Хай там як, але я вважаю, що скасовувати нагороди за успішне навчання в умовах, коли в країні мотиваційна криза серед учасників освітнього процесу, недоцільно. Свого часу я привіз зі США каталог нагород, якими відзначають тамтешніх учнів за кожен успішний крок у навчальній та волонтерській діяльності. У переліку було понад 500 найменувань. Дуже широкий асортимент: від елементів одягу, як-от футболка чи кепка, до статуеток, годинників та перснів із назвою школи. У бюджеті кожного навчального закладу певний відсоток коштів виділяють саме на такі нагороди.
У нашому парламенті кажуть: ми скасовуємо золоті й срібні медалі, щоб зекономити кошти. Гаразд, але натомість скеруйте ці гроші на загальнонаціональну програму, яка б мотивувала учнів навчатися. На жаль, про це не говорять. Народні обранці радять освітнім закладам самостійно вирішувати це питання. Я свого часу був директором гімназії, у нас була своя система нагород, ми шукали спонсорів. Але тепер, у час війни, зі спонсорством нелегко. Тому держава таки мала б передбачити систему заохочення для учнів.
