Голова парламентської фракції “Слуга народу” Давид Арахамія повідомив у соцмережі про плани створення Міністерства повернення українців. “Проводимо обговорення кандидатів, які могли би його очолити”, — написав політик. Щоправда, якими саме методами українців повертатимуть на батьківщину, він не озвучив.
Громадськість неоднозначно відреагувала на цю новину. “Судячи з ініціативи зі створення “міністерства повернення українців”, ми вже всі інші важливі питання у країні вирішили. Хоча, як на мене, більш актуальні на сьогодні були б, наприклад, “міністерство будівництва укріплень”, “міністерство мотивації до служби в армії” та “міністерство вчасних затримань проросійських агентів”, — написав у Telegram заступник командира 3-ї ОШБр майор ЗСУ Максим Жорін.
За різними підрахунками, нині за кордоном перебуває приблизно 7,5 мільйона наших громадян, більшість з яких виїхала на початку повномасштабної війни. Опитування свідчать, що принаймні половина з них не планує повертатися додому. За прогнозами Ради ЄС, внаслідок війни та залежно від її тривалості населення України може скоротитися на 24 — 34%. Тобто через російську агресію на нашу країну чекає величезний виклик — масштабна демографічна криза. І що довше триватиме війна, то менші шанси на повернення наших громадян додому. Адже вони пристосовуються до місцевих умов, працевлаштовуються, їхні діти відвідують там садочки й школи. Крім того, деякі країни зацікавлені в робочій силі з України, бо в ЄС демографічна ситуація не найкраща. Польща, Чехія та Словаччина вже ухвалили закони, які спрощують працевлаштування українців, кажуть демографи.
Вінничанка Ганна Сизонюк приблизно десять років пропрацювала на державній службі. “В Україні я отримувала 7000 гривень заробітної плати й ледь зводила кінці з кінцями, бо сама виховую двох дітей. Коли росіяни розбомбили аеропорт у нашому місті, написала заяву на звільнення і мерщій зібрала валізи. Так ми опинились у Польщі, де пробули три місяці. Згодом полетіли в Канаду, — розказує жінка. — За два роки життя налагодилось, маю хорошу роботу, діти навчаються і ми іноді можемо навіть подорожувати. Безмежно сумую за Україною, але повертатись назад планів нема. І так, я не вірю, що нове міністерство буде успішним і прозорим проєктом. Створення під час війни такої інституції з незрозумілими завданнями — це радше чергова корупційна годівничка для своїх”.
Тетяна Мазур із Костянтинівки Донецької області із 2014 року займалась волонтерством, планувала відкрити центр для безхатьків. Але всі плани зруйнувала повномасштабна війна.
“Я настільки сильно любила Україну, що ніколи й думки не виникало їхати кудись. Навіть тоді, коли над головами літали ракети. Але Росія знищила медичний коледж, де навчалась моя дочка, вона важко це переживала. Почалась серйозна депресія, страх. Я зрозуміла, що мушу рятувати дитину. Планувала їхати в Чернівці, але опинилась у Німеччині, де мешкаю вже два роки. Тут пройшла курси, працюю у психіатричній лікарні. Дочка теж влаштувалася на роботу. Ставлення німців до нас хороше, — зауважує співрозмовниця. — Попри все, останні пів року жила з думкою, що повернуся додому. Бо тут мої рідні, моя земля... Але тепер уже вагаюся. Бо повертатись фактично нікуди. Житло моїх рідних у Торецьку зруйноване, у Костянтинівці постійні прильоти. Знаю близько сотні людей, які приїхали до Німеччини під час великої війни. Із них тільки троє повернулися додому й то через проблеми в особистому житті. На мою думку, українці повертатимуться на батьківщину, коли там найперше буде безпечно. І можна буде нормально жити, а не виживати. Та віри в те, що найближчим часом щось зміниться на краще, нема. От чимало ВПО скаржаться, що навіть обіцяні державою 2000 гривень отримують із затримкою”.
Ніна Калінчук два роки мешкає у Норвегії. Зізнається — дуже тужить за рідним домом. “Поїхала після прильоту у Вінницю ракети, яка вбила десятки людей, — розповідає. — У Норвегії знайшла роботу, нарешті отримала якісну медичну допомогу. Бо в мене хворі ноги, ледь ходила. Але, слава Богу, тут підлікували. Можливо, Міністерство повернення — це й непогана ідея. Але якщо покращиться рівень життя у нашій країні, буде хороша медицина й освіта, а головне — менше корупції, то після війни чимало українців самі повернуться додому. Незалежно від того, буде це міністерство чи ні”.
А що кажуть експерти? “Вважаю такі ініціативи хайпом, — зазначає політолог Євген Магда. — Влада неспроможна створити реальні механізми повернення наших громадян із-за кордону. От дивіться. За понад 900 днів великої війни в Європі, де перебуває найбільше українців, не відкрито жодного нового консульства. І нам говорять про якусь усвідомлену політику в цьому напрямку? Також зауважу, що наші співгромадяни, як би це боляче не звучало, є трудовим ресурсом для тих країн, де перебувають. І повірте, просто так цей ресурс ніхто не віддасть (за кордон виїхали здебільшого люди працездатного віку (30 — 49 років). Згідно з результатами соціологічного опитування, 30% українських біженців — це висококваліфіковані фахівці, 12% — кваліфіковані працівники, 14% — підприємці. — Авт.). Мені відомо, що в умовах війни навіть людей, у яких є вироки у кримінальних справах, не депортують з ЄС в Україну. Тому гучні заяви, зокрема про примусове повернення наших громадян, які нерідко озвучує наша влада, це — черговий пшик”.
На думку історика Олександра Палія, створення міністерства, яке займатиметься поверненням українців додому, доцільне. “Вочевидь, ця структура працюватиме в одному напрямку на відміну, скажімо, від МЗС. Матиме конкретні завдання. Зауважу, що, перебуваючи за кордоном, наші люди багато чому навчились, набули нового досвіду. Такі фахівці Україні дуже потрібні. Але... Якщо небо майже на всій території країни зможуть закрити й російські ракети перестануть прилітати по наших домівках, то це буде ефективніше, ніж будь-яке міністерство, — розмірковує Олександр Палій. — Тоді 60% українців, які виїхали, повернуться додому. А решту потрібно буде мотивувати економічно. Можливо, навіть давати якусь грошову допомогу чи безплатне житло, забезпечити їх роботою, нормальною зарплатою. Тобто слід буде створити людям такі умови, щоб вони розуміли, що вдома вдасться краще реалізуватися”.
