“Повстанці не просто так закопували документи у бідонах — вони залишали матеріали для наступних поколінь: аби розповісти нащадкам про свою боротьбу, — каже дослідник визвольного руху ХХ століття, директор музею-меморіалу “Тюрма на Лонцького” у Львові Руслан Забілий про архіви УПА, які останнім часом часто знаходять під землею. — Абсолютно у кожному такому бідоні є цінна для нас інформація. Багатьом ці документи допомагають відшукати інформацію про своїх предків”. А як рятують архіви, які по 70 — 80 років пролежали у землі?
Такі знахідки реставрують у музеї-меморіалі “Тюрма на Лонцького”. У кабінеті 20-річної художниці-реставраторки Марії Возної — сотні старих документів. Бачу серед них цілком читабельні, але є й купи зіжмаканого вицвілого паперу. “Ми і це врятуємо, — запевняє Марія. — Можливо, перші сторінки не вдасться прочитати, бо вони повністю зігнили, але серединку відновимо!”
У цьому кабінеті документи готують до реставрації. Зараз дівчина в основному працює над архівом, який викопали у лісі поблизу Бережан на Тернопільщині. Частина документів була цілковито знищена водою та мулом, решту одразу передали фахівцям для порятунку.
“Починаю працю із того, що розкладаю документи на фільтрувальний папір — щоб просохли. Тоді починається роздублювання — треба все розібрати на окремі аркуші, — пояснює реставраторка.
Працює вона у медичному халаті та рукавичках. — Розібрані аркуші дезінфікуємо фурациліном — аби знешкодити грибки чи бактерії, адже папери лежали у землі не один десяток років”.
Разом із Марією Возною спускаємось на перший поверх “Тюрми”, де і реставрують повстанські архіви.
“Кожен документ потребує чищення. Якщо аркуш добре збережений і немає серйозних пошкоджень, його можна відчистити звичайною гумкою — вона забере бруд та цвіль. Зручніше чистити подрібненою гумкою — ось так, — Марія висипає із пластикової склянки шматочки роздрібненої гумки і починає водити ними по вицвілому документі. Помічаю, як папір трішки світлішає. А от літери не стираються. — Якщо ж частинки паперу закручені й вручну їх не розгорнеш, потрібне вологе очищення. Для цього беремо посудину, на дно якої кладемо агроволокно, наливаємо теплу переварену воду. Зверху кладемо документ і акуратно водимо по ньому пензликом із милом. Надруковані літери не розмокнуть, зате папір добре очиститься і випростається”.
Реставраторка роз’єднує архів на окремі аркуші, щоб просушити та оцінити пошкодження.
Найбільш понищені документи рятують на дублювальному столі. Сюди на скляну поверхню реставраторка кладе документ, який зволожує та розрівнює. Тоді покриває зміцнювальним розчином (у його складі — вода, желатин або кролячий клей, гліцерин). А зверху дає шар клею, який варить на основі борошна. Після цього пошкоджений документ кладуть на так званий сигаретний папір, потім усе це вміщають на картон і відправляють під прес. Це допомагає документу, так би мовити, триматись купи.
Марія розповідає, що в одному бідоні зазвичай міститься до тисячі документів, тому в реставраторів формується навіть своєрідна черга документів на відновлення.
“Насамперед беремось за ті, які в гіршому стані, — додає Руслан Забілий. — На стан документів, до слова, впливає герметичність посудини, де вони зберігались, те, на якому папері написані (для друку чи звичайному зошиті), чим написані (пером, олівцем, друкований текст), і навіть склад грунту — у піщаному архіви зберігаються краще, ніж у кислому”.
Усі знахідки зберігають в архіві Центру досліджень визвольного руху при температурі +17 градусів за Цельсієм. Відновлені документи оцифровують та викладають у мережу, де кожен охочий може з ними ознайомитись і таким чином теж торкнутись минулого.
До речі, за п’ятнадцять років тут відновили уже близько 7 тисяч документів.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також зворушливу історію про порятунок українцями євреїв
