...14 вересня 2018 року в центральну міську лікарню надійшла 32-річна жителька Борислава з третьою вагітністю в терміні 37 — 38 тижнів. Раніше від 7 до 10 вересня вона перебувала під наглядом медиків у стаціонарі. Потім пацієнтку відпустили додому, де вона готувалася до планового кесаревого розтину. Але за чотири дні жінка відчула погіршення і звернулася до пологового відділення. Під час консиліуму лікарі вирішили проводити операцію через невідкладні показання.
О 12:45 черговий анестезіолог почав готувати обладнання для введення загального наркозу. Однак після п’яти невдалих спроб інтубації — введення спеціальної трубки в трахею, щоб забезпечити надходження кисню і видалення вуглекислого газу під час загального наркозу, — у пацієнтки зупинилося серце. Операцію довелося припинити. Медики почали проводити реанімаційні заходи, зокрема із застосуванням інтенсивної терапії. Але вони виявилися безрезультатними. Жінка стала задихатися. Їй слід було накласти трахеостому — штучний отвір у трахеї, завдяки якому дихання відбувається в обхід верхніх дихальних шляхів. Покликали завідувача хірургічного відділення. Однак він відмовився проводити таку маніпуляцію.
Тим часом стан породіллі погіршувався. Уже через кілька годин він став вкрай тяжким. Довелося викликати реанімаційну бригаду екстреної допомоги зі Львова. Отоларинголог “швидкої” виконав трахеотомію і очистив трахею від слизу, а його колеги під’єднали породіллю до апарата штучної вентиляції легень й прооперували.
Недбальство бориславських медиків призвело до того, що операція розтягнулася аж на шість годин. Через періодичну гіпоксію-ішемію, яку немовля перенесло під час тривалого відкладення кесаревого розтину, в нього настали тяжкі незворотні зміни центральної нервової системи.
Малюка реанімобілем госпіталізували у відділення новонароджених львівського “Охматдиту”, а його маму перевели до відділення анестезіології та інтенсивної терапії обласної лікарні, де вона 27 вересня померла. Хлопчику встановили інвалідність І групи підгрупи “А”. Він не може обходитися без постійного стороннього догляду.
За фактом смерті породіллі та завдання непоправної шкоди здоров’ю новонародженого малюка відкрили кримінальне провадження. Розслідування справи тривало майже два роки. За цей час правоохоронці зібрали докази вини медиків і в 2020 році оголосили підозру в неналежному виконанні обов’язків лікареві-анестезіологу, двом акушерам-гінекологам та хірургу міської лікарні Борислава. Їм загрожувало ув’язнення до трьох років із забороною на такий самий термін займатися медичною практикою.
Проте судовий розгляд справи розтягнувся аж на чотири роки. То адвокати медиків подавали клопотання про призначення додаткової комісійної судово-медичної експертизи, бо наявні результати начебто не давали змоги зробити повний і належний висновок щодо усіх обставин справи, заявляли відвід прокурору, то обвинувачені не з’являлися на судові засідання і їх доводилося доставляти примусово. У підсумку Бориславський міський суд 2 лютого 2024 року закрив справу проти всіх чотирьох лікарів у зв’язку із закінченням строків давності і звільнив їх від кримінальної відповідальності.
Через п’ять місяців чоловік померлої породіллі звернувся у суд з цивільним позовом до Бориславської міської лікарні про компенсацію моральної та матеріальної шкоди через недбалість медиків. Представник лікарні подав на нього відзив, у якому зокрема зазначив, що лікарі сумлінно виконували покладені на них обов’язки. Їх вина в суді не доведена. Зауважив про скрутне фінансове становище закладу охорони здоров’я. Також вказав, що позивачі не довели належними та допустимими доказами наявність шкоди, причинно-наслідкового зв’язку між діями медичних працівників та смертю породіллі й ушкодженням здоров’я новонародженого. Тому просив у позові відмовити.
На це апелювали представники позивачів тим, що медичних працівників було звільнено від кримінальної відповідальності через нереабілітуючі обставини. Та й аргументи щодо поганого матеріального становища лікарні безпідставні, оскільки, крім державного фінансування через НСЗУ, вона надає платні медичні послуги.
Лікарі в суді своєї вини не визнали. Один з них припустив, що причина смерті породіллі — в неправильному лікуванні медиками Львівської обласної лікарні. Адже жінка перебувала там майже два тижні.
Чоловік померлої розповів, що вагітність дружини проходила без ускладнень, всі аналізи й обстеження були в нормі. Оскільки другу дитину вона народжувала шляхом кесаревого розтину, то цього разу також потрібно було його робити. Перед операцією
у палату до дружини зайшов лікар-анестезіолог. Він не проводив жодного огляду, лише запитав про наявність алергії. Після цього породіллю забрали в операційну. За якийсь час звідти почали долинати звуки метушні, шум і гамір. Але медики нічого не говорили. Коли дружину в комі забрали в Львівську обласну лікарню і зробили МРТ, то стало очевидним, що шансів вижити в неї майже немає — дуже сильно постраждав мозок.
З новонародженим сином батько спочатку був у реанімації, потім — у відділенні раннього дитинства. За сім років вони багато разів перебували в лікарнях через тяжкий стан дитини. Постійно мусить бути з ним: годувати, мити, робити клізми, доглядати через часті судоми. Адже хлопчик не може навіть самостійно сидіти.
Бориславський міський суд, скрупульозно проаналізувавши усі матеріали, висновки експертів та аргументи сторін, своїм вердиктом зобов’язав центральну міську лікарню виплатити потерпілим дев’ять мільйонів гривень моральної шкоди — по мільйону двом дітям, два мільйони батькові й чотири мільйони постраждалій дитині. Крім того, медичний заклад має сплатити потерпілим ще 430 гривень матеріальної шкоди та майже 140 тисяч гривень судових витрат.
— Неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником вважається нетяжким злочином, термін давності якого становить п’ять років, — коментує адвокат Василь Романко. — Після закінчення цього періоду особу не можуть притягнути до кримінальної відповідальності. Цим і користуються багато лікарів, через професійну недбалість яких померли або зазнали значних ушкоджень здоров’я пацієнти. Під різними приводами вони затягують розслідування кримінального провадження та розгляд справи в суді. І, по суті, виходять сухими з води, навіть не сплачуючи потерпілим моральну та матеріальну шкоду. Бо згідно із законодавством, якщо шкода була заподіяна лікарем, котрий перебуває у трудових відносинах із медичним закладом, то належним відповідачем компенсації заподіяних збитків буде саме заклад охорони здоров’я. На жаль, доволі часто потерпілі через юридичну необізнаність намагаються стягнути шкоду не з лікарні, а з лікаря, який її заподіяв. Таких позовів суди не задовольняють.
