Про це свідчить опитування Центру Разумкова. Респонденти оцінили й роботу президента, уряду та парламенту.
— Так, найбільшу підтримку українців мають Збройні сили (їм довіряють 93% опитаних), добровольчі загони (87%), волонтерські організації (83%), Державна служба з надзвичайних ситуацій (81%), Нацгвардія (81%), Державна прикордонна служба (78%), — каже директор соціологічної служби Центру Разумкова Андрій Биченко. — Зауважу, що Збройні сили завжди, зокрема й до війни, мали доволі високий рівень довіри. Після повномасштабного вторгнення Росії ставлення українців до всіх державних інституцій поліпшилося. Але найбільший стрибок рівня довіри зафіксовано до армії, рятувальників, нацгвардійців, прикордонників.
Найменше українці нині вірять суддям (рівень недовіри — 70%), політичним партіям (68%), державному апарату, тобто чиновникам, (67%) та прокуратурі (60%).
— А як суспільство оцінює нині роботу президента, уряду та парламенту?
— Президент має підтримку на рівні 80%. Очевидно, громадяни оцінюють його передусім як верховного головнокомандувача. Якщо до Збройних сил була висока довіра і до повномасштабного вторгнення Росії, і до війни загалом, тобто до 2014- го, то президент (а президенти у нас змінювалися) зазвичай мав вагому підтримку в перший рік після обрання, а потім його рейтинг поступово знижувався. Тепер, на п’ятому році правління, глава держави має доволі високий рівень довіри.
Ставлення до Кабміну і до Верховної Ради завжди було гіршим, ніж до президента і, тим паче, ніж до ЗСУ. Після 24 лютого 2022 року рівень довіри до цих інститутів зріс і певний час переважав над рівнем недовіри. Однак тепер роботу уряду не підтримують 52% опитаних, Верховної Ради — 56%.
— Кому виборці готові довірити владу після війни?
— Більшість громадян (51%) переконана, що політична сила, якій можна довірити владу у повоєнний період, постане зі середовища військових. Вони вважають, що військові — це ті люди, які ставлять інтереси держави вище за свої. Такої риси завжди бракувало і бракує українським політикам.
Водночас 26% опитаних припускають, що політсила, якій можна буде довірити владу, сформується з уже наявних політичних партій, 24% — з-поміж волонтерів, 18,5% — з організацій громадянського суспільства, 17% — з кола гуманітарної або технічної інтелігенції, 8% — із бізнесового середовища.
