“Ми пропонуємо союзникам створити спільний щит захисту від російських повітряних загроз, — повідомив Володимир Зеленський на Варшавському безпековому форумі. — Україна здатна протидіяти всім типам ворожих дронів і ракет, а, об’єднавши зусилля з Польщею та партнерами у регіоні, сторони матимуть достатньо зброї і виробничих можливостей для цього”. Президент зазначив, якщо Росія втратить спроможність завдавати ударів із повітря, то не зможе продовжувати війну й буде змушена шукати інші варіанти співіснування.
Відомо, що про створення протиповітряного щита над Україною ішлося і на зустрічі європейських лідерів у Копенгагені. В чому саме полягає ця ідея та чи реально її втілити?
— Проєкт спільної протиповітряної оборони уже є, — запевняє військовий експерт, полковник запасу ЗСУ Олег Жданов. — Ідеться про перехоплення російських ракет та дронів на заході нашої країни, а згодом і про розширення щита на все Правобережжя. У західних медіа навіть опублікована карта, на якій позначено закриття неба над половиною України.
Як цю ідею можуть втілити? Наші партнери можуть передати нам комплекси протиповітряної оборони, щоб не піддавати ризику свої війська, або ж розмістити засоби вогневого ураження на своїй території й допомагати нам збивати ворожі цілі. Те саме стосується авіації — їхні літаки можуть працювати на межі з нашим кордоном і в разі потреби залітати в наш повітряний простір.
Реалізація цього проєкту дозволила б закрити небо над усією Правобережною Україною. Водночас ми могли б перемістити засоби ППО зі заходу країни на схід та на південь, тобто більше наситити ними зону між Правобережжям та лінією фронту. А можливо, навіть вдалося би створити фронтальну ППО вздовж наших кордонів, щоби збивати загрози ще на підльоті, а не коли вони вже долітають углиб України.
— Насправді все залежить від того, на чому базуватиметься підхід спільної ППО, — зазначає військово-політичний оглядач групи “Інформаційний простір” Олександр Коваленко. — Якщо цілі збиватимуть з території європейських країн, то, зважаючи на можливості західних РЛС та зенітно-ракетних комплексів, може йтися про прикриття лише Західної України, причому на 30 кілометрів від кордону. Але проблема в тому, що російські дрони інтенсивніше літають у центрі, на сході та на півдні нашої країни.
Вочевидь, тут стоїть питання захисту від ракетного озброєння. У такому разі ЗРК потрібно розміщувати ближче до ймовірної зони ризику. Бо, наприклад, ракету “Кинджал”, яка летить на Львів, не зіб’ють із ЗРК Patriot з території Польщі. Такий комплекс треба розміщувати у Львові. Тому, найімовірніше, наші партнери розглядають можливість збиття ворожих цілей, які за траєкторією прямують до Європи, в нашому повітряному просторі.
Навіть якщо уявити, що Західну Україну прикриють європейські країни, виникає питання: чи зможуть вони забезпечити гарантований захист? Тобто чи їхній захист буде не гіршим від того, який ми можемо забезпечити своїми, хай і обмеженими силами? Чи впорається система ППО і взагалі європейські розрахунки, якщо на Луцьк чи на Львів, чи на Івано-Франківськ, чи на Ужгород летітиме зграя шахедів — наприклад, 50 — 70 дронів-камікадзе? Для європейців це буде серйозним викликом, у них немає такого досвіду, як у нас, вони ще повинні вчитися у наших розрахунків, як діяти.
— I все ж — чи можемо сподіватися на те, що ідею спільного щита буде втілено в життя?
● О. Жданов:
— Так, ця ідея цілком реалістична. Тут уже стоїть питання не тільки нашої безпеки. Нарешті європейські країни почали усвідомлювати, що Україна — рубіж їхньої оборони й що її треба максимально підсилювати.
● О. Коваленко:
— Президент Володимир Зеленський вже не вперше звертається до міжнародних партнерів з проханням закрити повітряний простір хоча б над частиною України. Такі заклики лунають з 2022 року і, як бачимо, залишаються без відповіді. Тепер, зрозуміло, ситуація трохи змінилася, бо російські дрони почали залітати у повітряний простір ЄС. Тож дискусія з цього приводу триватиме. Але навряд чи щось зміниться у короткостроковій або навіть середньостроковій перспективі.
— Чому?
— На це є технічні та юридичні причини. Якщо частина повітряного простору України буде під прикриттям західних засобів протиповітряної оборони, то для цього потрібно синхронізувати нашу ППО із ППО країн НАТО, щоб не траплялося таких ситуацій, як friendly fire, тобто “дружній вогонь” (вогонь по своїх. — Авт.). І тут виникає юридичне питання: як такий спільний захист обгрунтувати? Чи є підстави, прописані в статуті Північноатлантичного альянсу, які надають право якійсь із країн НАТО, наприклад Польщі, збивати цілі своїми засобами ППО, інтегрованими в загальну систему Альянсу, в повітряному просторі України, яка не є членом НАТО? Тобто виникає серйозний юридичний казус, на який НАТО наразі не піде.
