“Коней я любила з дитинства, навіть мріяла мати свого. Але жили ми в квартирі у Вінниці, тому це було неможливо. Оплачувати заняття з кінної їзди у батьків тоді теж не було спроможностей, — розповідає Дар’я Шляхова, власниця ферми. — Але у 10 років я сама пішла до кінного клубу, запропонувала свою допомогу — прибирати біля тварин. За це мені раз на тиждень давали покататись на коні. Потім мені довірили поні, й під час новорічних свят я виходила з ним до парку та влаштовувала охочим екскурсії. Там, до речі, зустріла свого майбутнього чоловіка, теж власника поні та коней. Він запросив мене на стайню працювати інструкторкою, більше ми не розлучались. Згодом я вивчилась на зоотехніка, закінчила аспірантуру й певний час в аграрному університеті викладала конярство. А відтак ми з чоловіком викупили ділянку в Переорках і почали будуватись”.
Нині на фермі подружжя мешкає 20 коней, з них 10 — власних. Інші — на утриманні.
“Є коні, які постійно виступають на змаганнях із дітьми. Це, наприклад, Азіз та Агат, призери з подолання перешкод — конкуру, — додає співрозмовниця. — Ми влаштовуємо кінні прогулянки для цивільних, приймаємо в себе і наших воїнів. Після короткого інструктажу гості мають можливість погодувати коней яблуками з рук та покататися верхи. А ще на фермі ми реабілітуємо тварин, евакуйованих із прифронтових та окупованих територій України. Лікуємо наших підопічних, допомагаємо їм відновитися від стресу”.
Одна з мешканок ферми — 22-річна кобила Філадельфія. Вона народилася на Закарпатті, тоді жила в Криму, брала участь у дистанційних кінних пробігах.
“Коли півострів анексували, Філадельфію вивезли до Херсону, потім — у село Рожни біля Бучі. У розпалі бойових дій волонтери та військові допомогли евакуювати тварину. Ми радо її прийняли. Спершу вона боялась гучних звуків, не довіряла нікому. Декілька місяців пішло на адаптацію, — каже Дар’я. — А ось Баронеса, теж з Київщини, дивом пережила окупацію. Також у нас є троє коней, евакуйованих із Дніпровського кінного заводу. Декілька місяців тому туди влучили ворожі дрони. Багато тварин загинуло. Інших вивезли у Запоріжжя. Але й там нині гучно. Тому власники вирішили передати кількох коней на утримання. Серед них — і Дубрава. Їй сильно пошкодили холку. Через неналежну обробку рани загноїлись, то кобила отримує у нас допомогу. Амфора, Голкіпер та Актау також з кінного заводу Дніпра. Деякі тварини досі бояться виходити з приміщень. Але терплячість і любов роблять свою справу. Балуємо підопічних смаколиками — морквою, яблуками, буряком, вишнею, гарбузами. Процес відновлення може тривати від кількох місяців до пів року. Але, повірте, це справжнє щастя — бачити гривастих знову здоровими”.
