Репетиторка із Запоріжжя Галина Кузнєцова розповіла у соцмережі, як навчала читати... 21-річного хлопця. Судячи з коментарів під її відео, нині чимало школярів справді мають труднощі з читанням.
— Випадки, коли дорослих потрібно навчати читати — непоодинокі, — розповідає Галина Кузнєцова. — От нещодавно до мене звернулася 25-річна дівчина, яка не вміє ні писати, ні читати українською. А торік я навчала 21-річного хлопця. Він вже читає, але ще закріплюємо це вміння. За допомогою звернулася його старша сестра. Хлопець ріс у не надто благополучній сім’ї. І в школі, вочевидь, не дуже переймалися його успішністю та не звертали на нього увагу. Така собі педагогічна халатність.
Закінчивши 9 клас, юнак отримав свідоцтво про базову середню освіту, але з читанням були серйозні проблеми. Нині він уже дорослий і дуже важко йому давалося це навчання. А починали ми з того, що з’єднували букви у склади. Бо навіть цього він не вмів. Це була таки критична ситуація. Хлопець працевлаштовувався і навіть не міг документи заповнити. Та потроху вже навчився і писати, і читати.
Загалом тепер дуже багато дітей мають труднощі з читанням і письмом. До мене звертаються батьки учнів 5, 6, 7, 8-х класів. Дехто не може написати без помилок навіть своє прізвище, ім’я і по батькові. А деякі діти, які навчаються у 3 — 4 класах, читають за хвилину 4 — 5 слів. Це неприпустимо. Загалом така ситуація спостерігається ще з часів пандемії ковіду. І проблеми не лише з читанням. Діти не можуть обчислювати в межах 25, не можуть писати диктанти, бо не сприймають тексти на слух, не здатні розбирати слова на звуки. Раніше зверталися до репетитора, щоб підвищити рівень знань. Я готувала дітей до олімпіад, до вступу. А тепер навчаю елементарного — читати й писати. Вважаю, що це такі наслідки дистанційки.
— Якщо йдеться про учнів початкової школи, то ці діти багато часу навчалися онлайн у доволі складних умовах, — зауважує Ірина Когут, освітня аналітикиня. — Тож мають труднощі з деякими навичками, особливо мовними, які вимагають якомога більшої взаємодії. Якщо ж немає взаємодії ані з вчителем, ані з однокласниками, розвиток таких навичок дуже затримується. Це також пов’язано зі зміною джерел інформації, які використовують діти. За кордоном проводилися дослідження про вплив екранного часу на сформованість читацьких навичок. Висновки такі, що діти нині менше читають, бо за їхню увагу конкурує дуже багато різного контенту, ігри, соцмережі, відео. Тепер навичка читати менше застосовується у житті дітей. Крім того, через пандемію, війну, через різні типи контенту, у них є труднощі з фокусуванням уваги.
Тепер одна з цілей НУШ — отримання навичок читання з розумінням. Та цей процес поступовий. Він потребує перебудови і навчальних програм, і навчальних підходів вчителів. Та реформа пробуксовує від початку повномасштабної війни й через політичні моменти. Як результат, навчальні програми, які мали б бути новими в НУШ, буквально на 90% повторюють усе, що було раніше.
У 2022-му і 2025-му в Україні проводилися дослідження PISA (програма міжнародного оцінювання учнів). Враховуючи воєнні умови і те, що моніторинг проводився не в усіх регіонах країни, висновки трохи обмежені. Та все ж у 2022 році зафіксовано зниження успішності українських учнів, особливо з математики та природничих наук. Щодо навичок читання, то вони теж гірші, ніж у сусідніх країнах.
— Які це матиме наслідки?
— Зрозуміло, що навіть на такому найбазовішому рівні здатність людини працювати з текстом впливає на її професійне, публічне та соціальне життя. Читання — дуже базова річ. Хоча також треба розуміти, що світ змінився. Є інші види контенту, крім тексту. Маємо це враховувати. І треба зрозуміти, як ті навички, наприклад, роботи з інформацією, котрі раніше на 95% відбувалися через текст, тепер відбуваються через аудіо, відео, якісь короткі повідомлення. І відповідно слід починати трансформувати навчання.
