Марія і Федір Якути вже 56 років разом. Їхній ошатний будинок у селі Острів нині нагадує музей вишиванок. Адже і господар, і господиня — вправні майстри. За час подружнього життя вони вишили понад пів тисячі речей.
Пан Федір захопився вишиванням ще у дев’ять років. “На уроках трудового навчання нам розповідали та показували, як вишивати. А я одразу згадав, як це моя мама робить, бо ж не раз за нею спостерігав, тому й навчився швидко. Перші мої вишивки були на домотканому полотні”, — згадує 77-річний майстер.
За дружину молодий чоловік вибрав теж умілу вишивальницю. Проте спершу про її майстерність не знав. “Ми познайомилися на танцях, — розповідає 75-літня пані Марія. — Федір був вправним танцюристом, веселим, добрим, мені дуже сподобався”. Після одруження Якути почали будувати власне житло, а згодом разом штори та гардини до нової оселі вишивати. Робили це увечері, хоча були стомлені, бо вдень працювали в колгоспі. “Ми хотіли чогось красивого до хати, — продовжує жінка. — Тож увесь будинок модними на той час вишитими шторами прикрасили. Хоч довго довелося посидіти за полотном. Чоловік з одного боку вишивав, а я — з іншого. Нині такий стиль знову повертається”.
За роки спільного життя Якути вишили чимало рушників, ікон, подушок, серветок, картин. Сам пан Федір лише портретів Шевченка вишив аж сім, а його рушники та ікони прикрашають місцевий храм. Кожна така ікона — у двох екземплярах, один з яких чоловік дарує дітям. У подружжя двоє дітей, четверо онуків і троє правнуків. Усім їм вишивальники подарували понад 55 сорочок та інший вишитий одяг. Сорочки здебільшого вишивав голова родини.
“До цієї справи я більше на пенсії взявся. Як корову в полі та біля ставу пас, сидів самотою, треба було чимось зайнятися. От і став вишивати. На природі добре, спокійно, ніхто не заважає. Також можу й уночі або на світанку встати — та за вишивання, коли є натхнення”, — з усмішкою продовжує майстер. Він віддає перевагу ниткам — шерстяним і муліне, а дружина полюбила бісер.
Вдома у вишивальників — творчий мініцех: понад сотні мотків ниток різних кольорів, схеми, малюнки, полотно. “Дуже важливо підібрати колір і тон ниток, — пояснює Федір Якута. — На схемі він може виглядати добре, а візьмеш нитку, почнеш вишивати — і щось не те. Зате, коли тон правильний, то будь-яка річ барвами аж виграє, з якого боку не подивися. От сяє та сорочка, картина чи ікона, тоді й душа моя сяє, бо все добре зробив”. Майстер хвалиться, що найбільша його робота (50 на 70 сантиметрів) — ікона “Ангел-охоронець”. Найменші вишиті картини — птахи, тварини й пейзажі — розміром 20 на 20 сантиметрів. Тепер пані Марія ще й опанувала модну справу — вишивки для настінних годинників.
У будні творче подружжя може вишивати від двох до шести годин. Та в неділю чи свята голки в їхніх руках не побачити. Бо такі дні, кажуть, — для відпочинку та для Бога.
