Нині чимало українців, які втекли від війни за кордон, змушені опановувати чужу мову, щоб швидше адаптуватися в новій країні, знайти роботу, соціалізуватися. Проте нерідко стає на заваді поширена думка: якщо ти в дитинстві та юності не вивчив іноземної, то у віці 40+ нема чого й починати. Утім це не так, і ось — аргументи.
Згідно з теорією американського психолога Реймонда Кеттела, важливою структурою у загальному інтелекті людини є кристалічний інтелект (вміння застосовувати нагромаджені знання), і саме він сягає вершин у 65 — 75 років. Ерудиція, глибина міркувань — усе це прояви кристалічного інтелекту. Проте він потребує постійного тренування — нових знань, які може забезпечити, зокрема, вивчення іноземних мов.
— Наприкінці минулого століття загальноприйнятою у наукових колах була думка, що пластичність мозку (тобто здатність до формування нових зв’язків між нейронами) — це властивість юності і молодості, — каже Ігор Корнієнко, завідувач кафедри практичної психології обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат психологічних наук. — Згідно з сучасними дослідженнями, нові нейрони і нейронні зв’язки формуються все життя. Щоправда, тільки якщо людина намагається робити щось нове, не перестає задіювати свій мозок. І один з найкращих способів його тренування — це, зокрема, вивчення іноземних мов. Щоразу, коли вивчаємо нове слово, випробовуємо в комбінаціях з іншими словами, проговорюємо кілька разів, ми активізуємо ті мозкові ділянки, які відповідають за процеси сприйняття, запам’ятовування, аналізу тощо.
Навчання є процесом формування нових синапсів (точок поєднання нейронів) і зміни тих, які вже існують. Під впливом нейромедіаторів щоразу, коли ми дізнаємося щось нове, виникає новий нейронний зв’язок чи змінюється старий. Завдяки цьому інтелект людини стає більш пластичним.
— Чи правда, що люди, які вчать інші мови, досить швидко і легко можуть адаптуватися до раптових змін у житті?
— Так, причому поліпшується не лише здатність до такої адаптації, а й комунікація між віддаленими ділянками мозку, що допомагає зіставляти інформацію з різних джерел, бачити зв’язки між ними, розуміти загальну картину, усвідомлювати глобальний вплив конкретних чинників. Досліджено закономірність: білінгви й полілінгви з віком не втрачають здатності до паралельного вирішення непростих завдань.
Звісно, чимало залежить від індивідуальних особливостей, багатьом старшим людям буває важче вчитися через те, що після сорока років знижується сприйняття вербальної пам’яті — того, що сприймаємо на слух. Та водночас поліпшується вербальний інтелект: людині легше формулювати свої думки.
— Кажуть, вивчення мов допомагає мозку не старіти...
— Так, учені-медики акцентують увагу на тому, що інтенсивна робота людського мозку сприяє гальмуванню процесів розвитку хвороби Альцгеймера, яка асоціюється зі старінням організму. Ось чому для людей зрілого віку (хай який розвинений їхній кристалічний інтелект) навчання — це наче ліки проти деменції.
— Отже, вивчення мов — корисне. Утім чи легко це робити старшій людині?
— Я маю нагоду постійно спостерігати і порівнювати, як вчать іноземну мову юні студенти і студенти віку 60 “плюс”, — каже Оксана Іванова, викладачка англійської мови ГО “Центр освіти “Університет третього віку” (Луцьк). — У нашому “англійському клубі” нині 12 “сеньйорів”. Ми вчимо іноземну лексику і граматику, читаємо англомовні книжки в оригіналі, обговорюємо інформацію з англомовних новинних агенцій. Кілька моїх студентів (молодшому — 65 років, а старшому — майже 80) замолоду вчили німецьку і французьку, і лише на пенсії стали вчити англійську. І це в них дуже добре виходить. Так, старші люди сприймають нову інформацію, можливо, повільніше, але більш вдумливо, ефективніше її аналізують. Завдяки тому, що змогли подолати бар’єр страху перед новими знаннями, мої студенти цілком впевнено почуваються за кордоном, при чому навіть в неангломовному середовищі.
— Сильна мотивація до здобування нових знань (те, що є характерним для моїх студентів старшого віку) компенсує і втому, і набуті проблеми зі здоров’ям, — каже Антоній Мельник, психолог ГО “Центр освіти “Університет третього віку”. — Студенти віком 60+ засвоюють нову інформацію набагато глибше, ніж юні. Тож, на мою думку, важливий не біологічний, а психологічний вік. Певен: у старшому віці людина не вичерпує своїх інтелектуальних ресурсів і здатна їх примножувати. Якщо, звісно, цього прагне.
Можливо, ви зауважували, що для багатьох людей віком 70+ проблемою є перехід від кнопкових стільникових телефонів до сенсорних? У наших студентів такої проблеми немає. Бо вони розуміють: смартфон відкриває нові можливості, це не лише пенсія, це й інші важливі опції, які стають доступними, щойно ти торкнувся екрана. Ми разом з учнями подорожуємо, зокрема, за кордон, і дня них не проблема — скористатися програмою гугл-карта, електронним навігатором. Старшій людині досить зробити невелике зусилля — і стереотип про “закостенілість” поважного віку розсипається на пісок.
