Одного дня у редакції пролунав дзвінок. Стривожена жінка, яка мешкає у Старому Селі, що неподалік Львова, розповіла: її сусідка — у великій біді.
“Вона замерзає, ябка збирає, бо хоче їсти. Ми цілою вулицею зверталися до голови ОТГ, до старости села, до соціального працівника. Ніхто нічим допомогти не може. Боїмося, що якось просто замерзне. Не можна ж так людину лишити вмирати. Забрали б до лікарні, та кажуть — місць нема”, — повідомила наша читачка.
“У неї було троє дітей — дві доньки та син, — розповіла мешканка Старого Села. — Одна донька зв’язалася з наркоманом, потрапила у в’язницю, де й померла. Інша втекла за кордон — хтось каже, що теж померла, а хтось, що просто собі там живе. Син мешкає у Львові, але зрікся рідної матері, навіть чути про неї не хоче”.
Місцеві кажуть, що раніше жінка нерідко зловживала спиртним. Тепер живе сама, має пенсію. Та останнім часом стан її здоров’я значно погіршився. Тож люди здійняли тривогу.
“Почала ходити по селу й блудити: то маму свою шукає, то хату, — продовжує співрозмовниця. — Якось прийшла до сільської ради голісінька, в шльопанцях на босу ногу і кричала: “Мамо, я хочу їсти”. Вона вже зовсім пам’яті не має. Потрібна людина, яка зможе її доглядати, щоб не сталося страшної біди”.
Василь Кузик, староста Старосільського старостинського округу, про проблему знає і намагається знайти спосіб, як допомогти жінці. Запевняє: ситуація дуже непроста.
“Ми ж не можемо людину просто взяти і відправити кудись примусово, наприклад, у той-таки геріатричний центр. Вона не одинока, тож не підпадає під державне забезпечення. Та навіть якби й можна було, то телефонував до Львова, а там у геріатричному центрі черга зі ста осіб! Поставимо в чергу, та чи доживе вона до неї? — зауважує староста. — Днями викликали поліцію та “швидку” — лікар оглянув жінку, але каже, що везти її в лікарню нема сенсу. Там зроблять кілька обстежень, дадуть рекомендації — і все одно скажуть забирати додому. Мовляв, має рідних, то хай її і доглядають”.
Пенсіонерка має онука. Тепер староста контактує з ним, щоб спільними зусиллями вирішити, що ж робити далі.
“Онук працює по 12 годин, орендує у місті житло. Каже, дав би кілька гривень, щоб бабусю хтось доглянув. Але щоб оплатити її перебування у закладах на платній основі — на це потрібна дуже солідна сума. А він таких грошей не має, — розповідає староста Василь Кузик. — Якихось державних доглядачів нема. Так, є соціальний працівник. Але якщо в людини психічна хвороба, то вона потребує спеціалізованого, а головне — постійного догляду. Річ не в тому, щоб привезти їй дрова, тут питання — хто запалить піч, щоб вона сама, не дай Боже, не наробила біди. До того ж соціальний працівник має величезне навантаження, адже в селі кілька одиноких літніх людей, яким також потрібна допомога.
Зауважу, що в цієї пенсіонерки нема жодного медичного документа. Тому будемо думати, що зробити, аби їй провели всі потрібні обстеження. А далі можна в суді визнавати жінку недієздатною, шукати опікуна, щоб він мав певні гарантії від держави”.
А тим часом бідолашній бабусі допомагають усією громадою хто і як може. “Домовилися зі шкільною їдальнею: готують їй обід, також приносять поїсти сусіди, переодягають, намагаються підтримати порядок у хаті. Але ще раз повторюю — цій жінці потрібен цілодобовий догляд”, — зауважує староста.
Адвокат Олександр Малик пояснює механізм дій у таких випадках. “Насамперед тут мають діяти органи місцевого самоврядування, на базі яких працюють соціальні служби. Саме на соціальні служби покладено обов’язок зібрати інформацію про цю жінку, провести оцінку її потреб. Після цього треба організувати соціальні послуги відповідно до цих потреб: догляд удома, контроль стану здоров’я тощо, — каже адвокат. — У разі потреби органи місцевого самоврядування можуть ініціювати поміщення її у відповідний заклад, можуть залучати сімейного лікаря, щоб оцінити стан здоров’я — чи він стабільний, чи погіршується, чи має вона хвороби. Наприклад, якщо буде поставлено діагноз “деменція”, то можна звернутися до суду про визнання пенсіонерки недієздатною чи обмежено дієздатною. Тому основне питання тут, як на мене, до соціальних служб — чому вони не діють, не виконують своїх обов’язків?!”
“У нашому селі багато чоловіків служить, люди по гривні збирають, щоб допомогти їм. А ще мусимо допомагати отаким мешканцям, як ця пенсіонерка, хоч у неї є рідні діти, — зауважує Василь Кузик. — Мабуть, передовсім тут проблема стосунків у родині. Так, можливо, у цих дітей було непросте дитинство, може, мама десь щось зробила не так. Але хто в житті не робив помилок?! Тепер вона хворіє і потребує допомоги. Як можна так довго тримати образу, кинути рідну людину напризволяще?”
Ганна Дідик, директорка Центру надання соціальних послуг Пустомитівської міської ради, також наголошує, що діти зобов’язані доглядати своїх батьків.
“Є випадки, коли діти, навіть перебуваючи за кордоном, домовляються з іншими людьми, щоб ті доглядали їхніх батьків, або поміщають їх у спеціальні заклади, — каже Ганна Дідик. — Наприклад, у нашому центрі на обліку можуть перебувати лише ті, у кого нема дітей, тобто одинокі особи похилого віку. Але ж у цьому випадку діти є. Якщо вони не хочуть доглядати свою матір, то слід шукати двоюрідних братів-сестер або інших родичів”.
Адвокат Олександр Малик підтверджує, що обов’язок дітей утримувати матеріально непрацездатних батьків в Україні закріплений на законодавчому рівні. “Про це говорить Сімейний кодекс, — зазначає він. — От, наприклад, стаття 172 цього кодексу прямо зобов’язує повнолітніх дітей турбуватися про батьків, допомагати їм. А стаття 202 уточнює: якщо батьки вже не можуть працювати й забезпечувати себе, то син чи дочка зобов’язані матеріально їх утримувати”.
За словами адвоката, закон передбачає і механізм захисту прав таких батьків. “Якщо соцзахист встановив, що в людини є діти, вона не позбавлена батьківських прав, не має заборгованості по аліментах щодо цих дітей, то мати має повне право звернутися до суду, щоби стягувати аліменти зі своїх повнолітніх дітей. Тут процедура нескладна. Беручи до уваги її вік і стан здоров’я, суди розглядають такі справи, як правило, досить швидко. А коли рішення є, через виконавчу службу можна отримати аліменти — звісно, якщо діти мають офіційні доходи. Звернутися з таким позовом до суду жінці можуть допомогти органи соціального захисту, — запевняє Олександр Малик. — До речі, у нас передбачено і адміністративну, і кримінальну відповідальність для тих дітей, які уникають сплати аліментів на утримання своїх батьків. Якщо накопичується борг, скажімо, за пів року, то можуть призначити громадські роботи від 120 до 240 годин”.