Львівський театр ляльок вирішив відмовитися від почесних звань Заслужений артист та Народний артист. Як зазначили у театрі, попри те, що звання — це державні нагороди, які надає президент, їхнє походження — з радянської системи відзнак, яка “слугувала інструментом контролю, щоб робити митців “зручними”, керованими, “прирученими” та спонукати до “служіння” режиму”.
“Ми переконані, що система цих почесних звань — це застарілий колоніальний механізм, який не гарантує мистецької якості, а натомість базується на лобіюванні та непрозорих процедурах. У межах деколонізації культури ми маємо остаточно “відклеїтися” від цього радянського рудимента. Така практика — очевидний анахронізм, якого немає в європейських країнах”, — йдеться в оприлюдненій заяві.
— Ми давно обговорюємо в колективі процеси декомунізації, зокрема в репертуарі чи способі управління. У тому числі неодноразово порушували питання відзнак, — пояснює Уляна Мороз, в. о. директорки — художньої керівниці Львівського театру ляльок. — Нині мало хто задумується, які сенси було в них закладено. Тоді як радянською владою такі нагороди використовувались для підтримки “угодних”.
Окрім того, досі залишається питання щодо непрозорості цього процесу — як у виборі членів комісії, так і у визначенні номінантів. Нерідко йдеться про корупційну складову й “адміністративні ліфти”.
Тож ми вирішили, що настав час порушити це питання. Мова не лише про внутрішню позицію колективу театру, який більше не подаватиметься на такі нагороди. Варто на рівні держави позбутись цього постколоніального інструменту впливу. При тім хочу наголосити: в жодному разі ми не знецінюємо професійні здобутки й таланти тих, хто має ці звання.
— Але ж, до прикладу, за звання Заслужений артист України виплачується надбавка розміром приблизно 20% зарплати.
— Так. Тому ми розробляємо внутрішні механізми вирішення цього питання, аби частину заробітку театру скеровувати на зарплати працівникам, залежно від їхнього внеску й навантаження. Тепер є змога податись на президентську програму стипендій, яку призначають для акторів, що вийшли на пенсію. А ще варто нагадати про такі відзнаки для діячів культури й мистецтва України, як премія імені Леся Курбаса, Лесі Українки, Тараса Шевченка.
— А яка ваша думка?
— Це абсурд! Життя в Україні — таке важке, а декому немає чим зайнятись, про що поговорити? Чого чіплятися до звань?! Нехай люди радіють, що їх отримали, — обурюється Алла Кудлай, Народна артистка України. — Підіть заспівайте, як я співала всі роки... Я заслужила це звання!
— Ці звання — наші маленькі “Оскари”. Аби їх отримати, ми пройшли чималий шлях, провели величезну роботу в різних куточках України й за кордоном. На створення творчого продукту (чи то пісня, чи то вистава) ми віддаємо багато енергії й сил, — додає Світлана Білоножко, Народна артистка України. — Лише через п’ять років після отримання звання Заслужений артист України можна було подаватись на звання Народного. Хоча останнім часом це змістилось: вчора став заслуженим, а завтра — народним. Та головне, що нагородження — це визнання з боку держави, це стимул. Думаю, що й молоді артисти також воліли б його мати. І питання не в надбавці, хоч зізнаюсь, навіть не знаю, якого вона розміру.
Ми самі себе мотивуємо, аби творити, нести добро й натхнення людям. Роками їздимо до наших військових на передову — без жодного фінансування! Думаю, в артистів театру, які виступили з такою пропозицією, ставки також нікчемні. Ось до цієї проблеми варто привертати увагу, а не порушувати питання про звання. Якщо хочете, можете не подаватись на такі нагороди. Але вони мають залишитись.
— А чи є подібні звання в інших державах?
● У. Мороз:
— Такий анахронізм існує лише в країнах пострадянського простору.
— Якщо говорити про ці звання в українському шоу-бізнесі, то вони не потрібні, їх треба відміняти. Або ти маєш пісні й популярність, а відтак — заробляєш своїм талантом, або йдеться лише про звання, — твердить Ігор Кондратюк, продюсер, шоумен. — Так само і в театрі — кращі актори мають більше ролей і вищі гонорари.
