Лунає сигнал повітряної тривоги, месенджер повідомляє про можливу ракетну атаку — і ось у вас вже прискорюється пульс, накочує відчуття жару чи навпаки — ознобу, бракує повітря... Під час війни кожен з нас, мабуть, переживав щось подібне. Такими є симптоми панічної атаки.
— Панічна атака — це короткий епізод сильної тривоги, іноді аж до запаморочення, непритомності. У такої реакції є фізіологічна причина, — каже Ігор Корнієнко, завідувач кафедри практичної психології Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат психологічних наук. — Коли людина стикається з небезпекою, її мозок посилає сигнал вегетативній нервовій системі активувати реакцію “бий або біжи”. Тканини тіла містять низку хімічних речовин, зокрема гормон адреналін, які після активації цієї реакції провокують прискорення частоти серцевих скорочень. Одна молода вагітна жінка, що потерпала від панічних атак через страх втратити дитину, описувала мені цей стан так: “У мене серце б’ється... у горлі”.
Гострий стрес, наприклад, унаслідок переживання травматичної події, призводить і до гіпервентиляції — тому стає частим та глибоким дихання. Підстрибує артеріальний тиск — звідси й відчуття жару чи ознобу, нудота, аж до запаморочення.
У стресовій ситуації багатьом бракує повітря. Це обумовлено порушенням балансу газів у крові, оскільки в ній утворюється недостатньо вуглекислого газу. І все це — нормально. Особливо у стані базової тривоги, в якій ми всі живемо в час війни. Але проблема в тому, що напад паніки може виникнути й тоді, коли об’єктивної небезпеки насправді не існує. До реакції “бий або біжи” організм змушує хронічний (тривалий) стрес і внаслідок цього вищий, ніж зазвичай, рівень стресових хімічних речовин.
У деяких людей, зазвичай у вразливих, зі слабким типом нервової системи, в якій домінують реакції гальмування або збудження, або з виснаженою нервовою системою, панічну атаку може спровокувати навіть прогулянка в людному, спекотному чи задушливому місці, поїздка в ліфті. Сама атака може тривати від кількох хвилин до пів години, але її фізичні та емоційні наслідки даються взнаки ще декілька годин чи навіть днів.
— Чи може людина самостійно впоратися з цим?
— Із частими й тривалими панічними атаками самостійно впоратися дуже важко. Може навіть розвинутись панічний розлад — психічне захворювання. Людина живе наче в іншому світі, в постійному тривожному очікуванні, втрачає контроль над собою. У такій ситуації допомагає медикаментозне лікування панічних атак, певні методи психотерапії.
— Якщо панічна атака не регулярне явище, а лише реакція на потенційну загрозу, скажімо, на ракетну небезпеку, то як можна допомогти собі впоратися з цим станом?
— Дам декілька простих порад. Вдихаємо повітря носом і в цей час рахуємо до чотирьох. Далі зупиняємося і, знову рахуючи, на “вісім” видихаємо ротом. Це так зване антикризове дихання, при якому легені добре вентилюються, дуже допомагає у стресовій ситуації. Дитині можна запропонувати видихати повітря на долоньку: рахуєш до чотирьох і видихаєш, наче повітряний поцілунок посилаєш. Це трохи заспокоює.
